Софійське Братство – громадська організація
Бо рішення, ухвалені там, були сформульовані нечітко, двозначно. А з огляду на процедуру та форму їхнього прийняття, ці рішення Предстоятель може одноосібно анулювати у будь-який момент.
Протягом останніх десятиліть у світовому православ’ї точаться напружені дискусії навколо можливих механізмів створення нових автокефальних Церков. Ці дискусії показали, що, з одного боку, між Помісними Церквами немає принципових розбіжностей у розумінні сутності інституту автокефалії.
За 30 років існування православ’я в незалежній Україні серед православних накопичилось дуже багато взаємних претензій, конфліктних ситуацій та деструктивних міфів, які заважають не лише мирному співіснуванню самих церков, але й посилюють конфліктність в українському суспільстві.
Поки Київ мислить себе як другий Єрусалим, патріарх Єрусалимський мислить, що єдина надія православ’я – це Путін. І це така дуже яскрава демонстрація кризи соборності.
Привіт усім, я сестра Васса, і, як багато хто з вас знає, нещодавно я відвідала Київ в Україні. У цьому відео я хотіла б поділитися з вами деякими своїми враженнями від цього короткого візиту до Києва, і особливо інтерв’ю, яке мені вдалося зняти з Віктором Євгеновичем Єленським, який обіймає посаду Голови ДЕСС.
Я сподіваюся, що я ще побачу за свого життя цю повну єдність, але це в великій мірі залежить від вас. Тому що ви можете зустрічатися разом, обговорювати, мирно жити разом, мирно реалізовувати спільні проєкти. І люди бачать це – і обов’язково долучаться. Можливо, не одразу, можливо, не так швидко.
Найвидатнішою подією пасхального періоду в суспільно-релігійному житті України, безумовно, став Круглий стіл та панельна дискусія в рамках проєкту «Сучасне Українське Православ’я: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства», організовані Софійським братством.
Америка сильно змінюється. Це якась калейдоскопічна зміна, так що не впізнаєш Америку, яка була ще два тижні тому. У мене є особистий досвід.
Для мене, рядового парафіяльного священника, як і для багатьох інших служителів церкви, не менш важливим є необхідність визначити та дослідити, яким чином міфи впливають на наших парафіян, які фактори відіграють ключову роль у формуванні релігійної свідомості православних українців.
Православна теологія з 2004-2007 років переживає радикальний поворот до нового типу богословського мислення. Головні богослови сьогодення, серед яких особливо виділяються Девід Гарт, Джон Манусакіс, Кирило Говорун, Арістотеліс Папаніколау, Пантеліс Калаїцидіс, підняли православне богослов’я на якісно новий рівень розвитку.
Останній московський кейс із сербським патріархом Порфирієм у черговий раз підтверджує гіпотезу про те, що у сучасній міжправославній політиці, як правило, майже немає місця для християнської моралі, а є лише голі розрахунки та цинізм, замаскований під любов.
У Старому Завіті Ізраїль описується як “вибраний народ” Бога (Вихід 19:5–6): “Ви будете Моїм уділом з-поміж усіх народів”. Ідея “вибраності” була тісно пов’язана з укладенням Завіту — особливого договору між Богом і народом Ізраїлю.
У інтерв’ю для журналу NIN від 17 квітня 2025 року патріарх Порфирій намагався зіграти роль доброго пастиря, який «поважає всіх студентів» і «слухає кожного», бо не хоче розділяти свій народ.
Нещодавні заяви патріарха Сербської Православної Церкви Порфирія під час його візиту до москви викликали глибоке занепокоєння серед українських вірян.
У 2025 році відзначаються дві знакові події: 1700-ма річниця І Вселенського Собору та святкування Воскресіння Христового — Великодня в один день православними та католиками.
Пропоную поглянути на релігію з точки зору конфліктології і взяти до уваги практичні аспекти. Для початку варто згадати слова соціолога Кліффорда Гірца про те, що релігія цікава не тільки тому, що вона визначає соціальний порядок, як ми думали раніше, а й тому, що на релігію впливає навколишнє середовище.
Милістю та силою Божою, пропливши в молитві й пості морем Святого і Великого Посту і досягнувши світлої Пасхи, ми славимо Господа слави, що зійшов до глибин аду та «відчинив усім вхід до раю» через Своє воскресіння з мертвих.
Я обрав цю тему не випадково, щоб спробувати заглибитися в осмислення міфу як методологічної та філософської проблеми. Я б хотів глибше показати ситуацію, яка нас всіх супроводжує. Ми постійно бачимо конфлікти, суперечки, дебати, батли, гострі дискусії між православними в соціальних мережах, конфлікти навколо храмів, бачимо як їх подають в мас-медіа.
Доповідь представлено 9 квітня 2025 р. на вебінарі «Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ’я» в рамках спільного проєкту «Софійського братства» та фонду «Renovabis» «Сучасне Українське Православʼя: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства».
Російсько-українська війна, особливо після початку широкомасштабного вторгнення в 2022 році, поставила перед нами питання руба: яку державу ми будували і яку хочемо бачити після війни.
У сучасному світі, де потік інформації здається безмежним, ми нерідко спираємося на твердження, що здаються нам беззаперечними. Проте варто замислитися: наскільки обґрунтованими є ці твердження?
“Українське православ’я вже понад 30 років перебуває у стані розділення. За цей час у його різних представників сформувалися численні міфи, стереотипи та упередження, які значно ускладнили міжцерковне порозуміння”.
Черговий злочин московитів у Кривому Розі проти людяності та здорового глузду знову спонукає кожного християнина чітко свідчити перед Богом і людьми: на чиєму боці він – Христа чи Веліара.
Клірик УПЦ ієрей Василій Максимишинець, який сьогодні проживає в Бельгії, опублікував на днях на своєму ютуб-каналі випуск чергової авторської програми під назвою «Почему УПЦ оказалась в серой зоне и как из нее выйти? Путь к автокефалии». У ній він подає власну версію останніх подій (з 2022-го року), що сталися в житті Української православної церкви. Незважаючи
Папа Франциск, здається, співає свій гімн у формі антифонії разом з Вселенським Патріархом Варфоломієм. Останнього часто називають «Зеленим патріархом», адже значну частину своєї богословської праці він присвятив збереженню навколишнього середовища.
Церковні події останніх років зумовили інтерес до давніх документів, якими ще недавно цікавилися поодинокі науковці. Фахівці, яких раніше вважали відірваними від суспільства, “гравцями в бісер”, опинилися на передовій дискусій. Зокрема політичних.
У зв’язку з повномасштабною війною, яку розв’язала РФ проти України, а також у світлі наявних проблем із роз’єднанням в українському православ’ї, сьогодні виникла нагальна потреба переосмислити події історії Православної Церкви на теренах Держави у часи ІІ Світової війни/
УРИВОК З ІНТЕРВ’Ю. Війна в Україні, інструменталізація православ’я Путіним і Кирилом… Ексклюзивна розмова з одним із провідних ієрархів православних Церков.
Дорогі друзі, сьогоднішнє євангельське читання про покликання Ісусом апостолів Филипа і Натанаїла (Ів. 1:43-51) багато говорить нам про нашу здатність бачити, і бачити речі у правильний спосіб.
Богословська галузь, відома як політична теологія, у наш час є однією з найпопулярніших у богословському світі, якщо не найпопулярнішою.
Останніми роками в російськомовному культурному та релігійному просторі з особливою гостротою постало питання про сенс війни, способи участі у війні та причини, що дозволяють до неї вступати.
Сьогодні минає три роки з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну — війни, яка принесла страждання, смерть і зруйновані долі мільйонам українців.
Візантія є одним із найбільш шанованих ідолів нашого часу. Популістські політики в православних країнах цинічно експлуатують романтичний ентузіазм щодо Візантії, який поділяють їхні громадяни.
Пошук шляхів внутрішнього примирення та діалогу є надзвичайно актуальним завданням нашого часу. Ми потрапили в ситуацію перманентного глобального і чисельних локальних конфліктів, епіцентром яких стала Україна.
Поки сусіди оперативно прийшли на допомогу Україні після її вторгнення Росією, більшість православного світу відвернулася від Києва і стала на бік Москви.
Права антиукраїнська пропаганда бере собі за основу здебільшого наративи про «релігійні переслідування» в Україні. «Захищаючи права українських вірних», республіканці, як от Джей Д. Венс, пропонують віддати їхні землі окупантам.
Заява-звернення Пантелеймона Бумбураса, підприємця з Одеси, архонта Вселенського Патріархату.
Світове православ’я переживає глибоку кризу, схожу на ту, яка сталася століття тому після краху великих імперій. Сучасна криза кидає виклик багаторічним богословським ідеям та ідентичностям, зокрема соборності, євхаристійній еклезіології та персоналізму.
Після написання останнього дописа на цю тему, отримав відгук від знайомого, який перекликався з двома з описаних мною історій. А на наступний день був ще більш вражаючий фідбек. Не написав про це відразу, але вирішив, що варто хоча б зараз.
Історія показує, що кризи сприяють розвитку Церкви. Ми перебуваємо в епіцентрі великої кризи. Попередня криза такого масштабу трапилася приблизно сто років тому — з розпадом імперій, де Православ’я мало переважне поширення, а саме Османської, Російської та Австро-Угорської.
Церковне республіканство має багато форм, які не завжди відповідають політичним формам республіканства. Однією з них є соборність. Навіть церковні “монархи” повинні підкорятися їй.
Наш український народ особливо бережно ставиться до вікових традицій. Їх у нас багато. Вони єднають нас у єдиному просторі буття на нашій рідній землі.
Конфлікт між вірою і наукою часто розглядався як невід’ємна частина атеїстичної радянської ідеології. Ця ідеологія представляла релігію як “опіум для народу” і намагалася замінити її науковим матеріалізмом.
Для того, хто вірить у Церкву як теандричну (Боголюдську) єдність, важливо також усвідомлювати соціально-політичні аспекти та наслідки цієї єдності. Ігнорування одного боку цієї “монети” на користь іншого зменшує феноменологічну реальність Церкви.
Дорогі друзі, пропонуємо Вашій увазі доповідь Департаменту релігійної свободи Місії Євразія (США), яка висвітлює жахливу ситуацію, що вимагає негайної уваги та дій із боку світової спільноти. На тлі нагальних і вкрай тривожних подій у цьому дослідженні розглядається тяжке становище релігійних громад на територіях України, окупованих Росією з лютого 2022 року.
Війна Росії проти України змінила релігійний ландшафт України. Через зв’язки з Російською православною церквою Українська православна церква (УПЦ), яка колись була найбільшою християнською конфесією в країні, зіткнулася зі зменшенням кількості прихожан, суспільною критикою та обмежувальною державною політикою.
Тема моєї доповіді – це «Умови досягнення єдності православних в Україні сьогодні». Найперша умова, яку я висунув би – це чесність. Тому що ми бачимо з боку двох юрисдикцій, які на сьогодні існують, відсутність чесності.
Патріарх Московський Кирило вважає, що, хоча Володимир Путін проголошений національним лідером Росії, справжньою душею і розумом країни є саме він.
Коли у 2009 році в Москві обрали новим очільником РПЦ Кирила (Гундяєва), стосунки між РПЦ і її частиною в Україні — УПЦ — почали суттєво змінюватися не на користь УПЦ. Візити Кирила в Україну і активізація проросійських сил фактично руйнували її самоуправність, а проукраїнську групу у ній маргіналізували.
23 листопада виповнилося 89 років з дня народження митрополита Володимира Сабодана, багатолітнього очільника Української Православної Церкви. Попри те, що УПЦ була в той час і залишається до нині частиною РПЦ МП, сам особисто Митрополит Володимир мав опінію проукраїнського єпископа, якого шанували в інших конфесіях.
Вступна промова Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія на Міжнародному конгресі Факультету теології Національного Каподистрійського університету Афін на тему «Православне богослов’я у XXI столітті: виклики та перспективи» (Афіни, 24–28 листопада 2024 року)
Данські церкви зазначають, що для засудження ідеології “священної війни” росії Всесвітня Рада Церков (ВРЦ) витратила два роки, тоді як на критику закону України проти Російської Православної Церкви – лише чотири дні.
Це інтервʼю з керуючим Херсонською єпархією Православної Церкви України єпископом Никодимом Кулигіним присвячене нещодавній даті звільнення Херсону – 11.11.2022. А ще 4 грудня виповнюється п’ять років служіння владики в єпископському сані.
Доповідь на міжнародному екуменічному семінарі у Парижі (23.01.2024), організованому Collège des Bernardins та Institut chrétiens d’Orient (Париж, Франція).
Питання переходу, ширше зміни юрисдикції для православної людини є дуже складним правовим і психологічним питанням. Бо в православ’ї не існує богословського вирішення і навіть серйозного обговорення питання про зміну юрисдикції.
Редакція Софійського братства раніше повідомляла про ситуацію, що трапилася з нашим братчиком, священником Іваном Поліщуком.
Пастирський досвід у діаспорі – це зовсім інше служіння, ніж на Батьківщині. Адже тут набагато гостріше стоять питання відносин і з Богом, і з ближнім.
Аналіз конфліктного потенціалу релігійних, політичних та громадянських дискурсів є актуальним завданням науки. Саме ці дискурси з одного боку, обумовлюють можливість для висловлювань учасників конфлікту, з іншого боку, конструюють суспільну та медіа реальність.
Останнім часом ПЦУ розпочала переглядати церковний календар, викреслюючи зі своїх Святців культи, укорінені радше в російській державницькій ідеології, аніж у християнстві як такому. Це початок нелегкої і відповідальнї праці, що ставить перед церковними вченими багато питань.
Назва нашої панелі містить два пов’язані поняття – «ініціативи знизу» та «громадські». Перше з них може стосуватися не лише теми діалогу між релігійними групами, а й участі місцевої влади. Я вважаю, що прийнятий закон вже дав емоційний імпульс для захоплення парафій Української православної церкви.