20–21 серпня у селі Мощун на Київщині відбулася Всеукраїнська православна співанка 2.0 – дводенна зустріч, присвячена церковному співу, хоровій традиції, професійному спілкуванню та творенню спільноти.
Співанка об’єднала регентів, церковних співаків, священнослужителів та всіх, хто працює з церковними хорами й цікавиться православною співочою традицією. Протягом двох днів учасники навчалися, працювали з богослужбовими розспівами, обмінювалися досвідом та спілкувалися про розвиток церковного хорового співу.
Відкрили зустріч Марина Бурдейна, голова правління ГО «Софійське братство», протодиякон Олександр Тарасенко, голова Правління Асоціації «Всеукраїнське хорове товариство ім. М. Леонтовича», та Денис Савченко, проєктний офіцер Центру гуманітарного діалогу. Зустріч розпочалася зі знайомства, спільних історій та пошуку того, що об’єднує учасників і допомагає створювати атмосферу довіри, взаємної підтримки та відкритості.
Перший день продовжився практичним заняттям Назарія Тарасенка, регента київського храму Кирила та Афанасія єпископів Олександрійських ПЦУ, хорового та оперно-симфонічного диригента, доктора філософії у галузі мистецтва. Учасники працювали над елементами хорової звучності на прикладі поширених гармонізацій обіходних розспівів Літургії.
Окремий великий блок провів архімандрит Полікарп Линенко, регент та уставник Києво-Печерської лаври УПЦ. Він познайомив учасників з алилуаріями та кіноніками розспіву Києво-Печерської лаври, їхніми виконавськими особливостями та традицією.
Другого дня протоієрей Іван Гичун, старший священник Спасо-Преображенського собору Києва ПЦУ та регент аматорського хору собору, поділився практичним досвідом створення парафіяльного аматорського хору з нуля. Йшлося про церковний хор як живий співочий голос парафіяльної спільноти.
Завершальну частину програми провів протодиякон Олександр Тарасенко – регент Митрополичого хору Преображенського собору Києва, хормейстер Національної опери України, професор кафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Він представив нові видання – «Піснеспіви Всенічної» та «Піснеспіви Літургії обиходних розспівів».
Всеукраїнська православна співанка стала не лише майданчиком для вдосконалення професійних і практичних навичок. Вона стала простором зустрічі людей, для яких церковний спів – це молитва, служіння та жива традиція, яку важливо зберігати, розвивати й передавати наступним поколінням.
Два дні музики й молитви завершилися підбиттям підсумків, але спілкування, нові знайомства та спільний досвід, народжені під час співанки, матимуть своє продовження.
