#відповіді

Кожен богослов працює у двох можливих режимах. Один режим — це таке пророче служіння, а другий режим — вчительське служіння.

Треба не просто конструювати якісь міфи, наприклад, «відкрите православ’я нового типу». Треба конструювати такі міфи, які б чіпляли, заражали людей.

Відповідь надана під час дискусійної панелі на Круглому столі «Сучасне Українське Православ’я: руйнування міфів заради примирення православних в Україні», який відбувся 29.04.2025 р. у Києві

Треба бути кимось, хто має «автокефалію» – свою голову – і відповідно до неї робить рішення. Насправді ці рішення робляться на кожному рівні.

Чи не здається вам, що те, як юрисдикції тлумачать канони, те, як вони розуміють канонічне право і роль Томосу в цьому, воно скоріше не об’єднує, а роз’єднує нас?

Ми не можемо жити взагалі без міфів. Але деякі міфи можна і треба  руйнувати. І деякі люди, які є лідерами думок, можуть створювати нові міфи, нові ідеї, якими загоряються тисячі, іноді мільйони людей.

Визнаю, що дуже важко відповісти, бо ми виходимо з канонічного права, з основ церковного управління VIII ст. І з VIII століття ми не мали офіційних документів, а лише певні прецеденти.

Сьогодні перукар сказав мені, що він хотів бути сомельє. Його подруга казала йому: «Женя, це дуже небезпечно, тому що ти будеш пити тільки дороге вино». І так само з міфами.

Хочу нагадати, що у нас розподіл насправді відбувається не між спільнотами умовного Огієнка і Брячанінова, а на іншому рівні.

Можливо, я ідеалізую, але на мою думку, у Софійському братстві зібрались найбільш адекватні люди з усіх структур, де вони можуть вести дискусії.

Для мене важливо, що це не юрисдикція, це дуже старе явище – християнські рухи. І рух є відповіддю на це питання – «де в реальності в церкві є таке місце, де ми можемо намагатись отримати подолання світоглідів?»

Справа в тому, що єпископи ніколи не діють одноосібно. Так, ми можемо зібратися, попити кави. Але згадані Вами речі так не реалізовуються, коли ви просто зустрівшись, вирішили щось сформувати. Сформувати для чого?

Мені здається, що, в пошуку мета-рівню та мета-мови, не треба боятися різних мета-мов.

Що робити в людині в ситуації міжюрісдикційного діалогу/конфлікту? Для мене перш за все дуже важливо, що все починається з суб’єктності.

Я скажу про свій досвід. На майданчику нашої Ставропігії до нас приходять представники всіх православних юрисдикцій, і чудово там спілкуються.

Так, є така думка, що всі націоналізми зазвичай про ненависть, що націоналізм – це проти чогось чи проти когось, але насправді це не так. І працюючи багато з різними джерелами столітньої давнини, ми зазначали, що про українців казали, що це якась відмінна форма націоналізму.

Що таке юрисдикція? Гарне питання. Враховуючи, що я готував свою кандидатську дисертацію по канонічному праву і маю філософський склад розуму, який базується на юридичних принципах, [вважаю, що] теперішня ситуація інколи просто в ступор уводить.

Я помітив дуже обнадіюючу тенденцію. Принаймні сьогодні я побачив, що люди почали не тільки рефлексувати (і не тільки духовенство, а й миряни), але і визнавати, що в нас, виявляється, може бути не все добре.