Вчора, 3 червня, на другий день конференції «Спільне благо: цінності та смисли, навколо яких можлива відбудова України», відбулася глибока та відверта дискусійна панель за участю представників молодіжних і громадських організацій України. Зустріч, яка об’єднала як молодих активістів, так і досвідчених експертів, релігійних діячів та фасилітаторів діалогу, стала майданчиком для розбору найскладніших викликів воєнного сьогодення.
Головною темою дискусії став пошук цінностей для консолідації українського суспільства та подолання його внутрішнього розділення. Учасники відкрито порушили питання штучної поляризації, «бульбашок» та небезпечної тенденції шукати внутрішніх ворогів за маркерами «воював — не воював», «ухилянт — волонтер», «виїхав — залишився» та інших.
Під час панелі спікери зосередилися на таких ключових темах:
Психологія та історичні причини розколу: учасники зазначили, що українці історично звикли жити в стані постійної загрози та виживання. Це породило прагматизм та фокус на індивідуальному порятунку. Для переходу до синергії та роботи на «спільне благо» суспільству критично бракує відчуття довгострокової безпеки та ресурсів.
Наративи для об’єднання українського православ’я: окрему увагу учасники приділили релігійному фактору в консолідації суспільства. Обговорювалися конкретні напрацювання та наративи для єднання православного середовища в Україні. Молодь чітко продемонструвала усвідомлення всіх безпекових ризиків, що виникають через толерування ворожих (зокрема, проросійських) впливів через церковні структури. Водночас присутні наголосили на важливості розрізняти штучно нав’язану ззовні поляризацію та органічні світоглядні розбіжності, які можна подолати лише шляхом складного, але необхідного внутрішнього діалогу нормальних людей з нормальними людьми.
Реальна соціологія та настрої молоді: представники громадського сектору поділилися результатами нещодавніх досліджень. Було озвучено цифри, що близько 40–50% підлітків (віком 14–18 років) твердо планують залишатися в Україні, а ще частина прагне поїхати на навчання за кордон, але з обов’язковим наміром повернутися. Водночас пасіонарна, активна молодь становить близько 20-25%.
Мотивація йти в державний сектор та політику: молоді учасники панелі (зокрема, представники антикорупційних та молодіжних організацій) заявили про готовність брати відповідальність і йти на державну службу. Їхня мета — змінювати застарілий «інституційний дизайн» держави, боротися з корупцією та створювати прозорі умови, де люди будуть найбільшою цінністю, навіть попри невисокі стартові зарплати.
Пошук балансу між ідейністю та фінансами: окремо розгорнулася дискусія про те, як молодим лідерам не «вигоріти» у волонтерстві та соціальних проєктах. Обговорювалися моделі побудови пасивного доходу та чесного бізнесу, які дають фінансову незалежність для подальшої безкорисливої роботи на користь громади.
«Ми не можемо теоретизувати, яку країну хочемо бачити для молоді. Ми маємо почути, як вони самі її бачать. Сучасне покоління вже зараз вчиться мислити критично, брати участь у політичному житті та прагне відбудовувати Україну не просто копіюючи Європу, а створюючи власну унікальну та дієву систему», — підсумували учасники панелі.
Дискусія показала, що попри всі труднощі, травми війни та економічні виклики, українська молодь демонструє високий рівень усвідомленості. Вона готова ставати рушієм діалогу та реальних змін у державі.
Конференція проходила в рамках проєкту «Молодь за майбутнє України: діалог, дослідження та творча медіаробота для консолідації українського суспільства та православ’я», що реалізується з ініціативи ГО «Софійське братство» за підтримки Zivik/IFA (Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини), БФ «Академічна ініціатива», НУ «Київський авіаційний інститут», Фондом памʼяті Блаженнійшого Митрополита Володимира та за участі ГО «Молодіжний парламент України».
