Останніми днями на голови братчиків і сестер Софійського братства сиплеться якийсь золотий дощ компліментів з боку ЗМІ, підконтрольних митр. Антонію Паканичу, насамперед, Расколам.нєт. Спочатку роботу Софійського братства «відзначає» Глава місіонерського відділу Одеської єпархії Української Православної Церкви протоієрей Максиміан Погорєловський. Потім на ТГ-каналі raskolam.net з’являється цілий матеріал про роль Софійського Братства у якомусь міфічному спасінні УПЦ від пазурів ПЦУ («Как Фанар погубит ПЦУ»). У проміжку сайт Расколам.нєт ще й поширює сенсаційне повідомлення «відомого лобіста ПЦУ» о. Андрія Ковальова про буцімто конфлікт між Варфоломієм і Епіфанієм під час Помісного Собору. Сенсація не має відношення до Братства (і, до речі, не підтверджується учасниками Собору); але все ж, погодьтеся, цитування промосковським ресурсом колишнього прес-секретаря УПЦ КП і чинного клірика ПЦУ виглядає дещо екзотично.
Ми, звісно, вдячні владиці за таку зливу непроханої уваги, але добре знаючи, що його відомство ніколи нічого не робить просто так, все ж спробуємо розібратися, з якою метою митр. Антоній со товарищі вдалися до такої неоплаченої (принаймні нами) реклами. Щоби розібратися в мотивах цих залицянь, доводеться, втім, пробратися через джунглі «пост-правди».
У кращих традиціях пресцентру МП, маніпуляції починаються вже з перших рядків: «ПЦУ, – при всём желании доказать обратное, – так и не стала однородной и самостоятельной структурой». По-перше, тему (не)самостійності ПЦУ автор далі ніяк не розвиває, ця заявка просто повисає у повітрі. По-друге, на відміну від самої УПЦ, ПЦУ ніколи не претендувала бути «однородною» монолітною структурою, де кожне висловлювання мусить бути узгоджене з Політбюро. Радше навпаки, ця структура пишається притаманним їй плюралізмом і свободою висловлювання, що впадають в очі всім оглядачам. Особливо смішно було читати про «нехарактерное для служителя культа своеволие» о. Андрія Ковальова. Ніколи не зайве нагадати журналістам Паканича, що єдиним культом ПЦУ, як і інших християн усього світу, є культ Христа, Визволителя людства. Тому нам просто не знайомий вічний страх (мало)російського православ’я перед людською свободою (про який я детальніше написала в іншому місці).
Щоб показати, як ПЦУ «не вдалося» досягнути «однородності», анонімний автор згадує чомусь лише чотири ресурси, які в нього (чи неї) асоціюються з ПЦУ: «”Духовный фронт Украины”, “Софийское братство”, “Религиозная правда” и “Украина православная”». Щонайменше, дивний вибір, з огляду хоча б на те, що Софійське братство взагалі не належить до ПЦУ, а є міжцерковним громадським об’єднанням.
З цими чотирма довільно обраними ресурсами наш невідомий «рекламодавець» спробував провести улюблену процедуру його кремлівських кураторів – розділяй і владарюй. «Релігійна правда» і «Україна православна» в результаті виявились рупорами митр. Єпіфанія і митр. Євстратія, тоді як «Духовний фронт» і Софійське братство опинились «у фарватері Константинополя». Що особливо приємно, за твердженням автора, Софійське братство так зухвало протистоїть ієрархії (чи то пак обом ієрархіям), бо має якусь надійну «кришу». Від усього правління Братства, прошу нашого таємного шанувальника познайомити нас із цією загадковою «кришею» (також будемо вдячні за адресу «каси», в якій ми, на думку деяких оглядачів, регулярно отримуємо рясні закордонні гранти).
Словом, оглядач старанно і не покладаючи рук намагається представити природне розмаїття поглядів в інтелектуальному полі українського християнства, як «тріщину» в уявному «моноліті» Помісної Церкви. Помісної Церкви, Карл, до якої Софійське братство як таке, повторюю, взагалі не належить!.. Авжеж, порталу Расколам.нєт скрізь ввижаються ті самі «розколи». Бо якщо не буде розколів, ресурс із такою назвою можна сміливо закривати, а команду – відправляти у відпустку за власний рахунок.
Так от чим ми з панотцем Андрієм вдостоїлися такої пильної уваги з боку митр. Антонія і «пташенят його гнізда»: від нас чекають «не просто медиагрызни», а повномасштабної громадянської війни з іншими проукраїнськими православними ресурсами. Однак, Софійське братство має пагані новини для любителів «розділяти і владарювати». Ані «медиагрызня», ані якась інша «соціалістична боротьба» жодним чином не входить у наші плани. Наша громада зібралася для пошуків порозуміння та згуртування православних синів і дочок України. Можливо, на цьому шляху ми просуваємось не так швидко, як хтось очікував, – але ми точно не потребуємо підказок з Чистого провулку, як нам ходити і куди повертати.
Отже, дорогі ревнителі «малоросійського православія», якщо ви налаштовані «только ждать, когда проект ПЦУ потерпит окончательное поражение, погрязнув во внутренних разборках» – очікування може дещо затягнутись. Пропонуємо вам сушити побільше канонічних сухариків, так щоби вистачило десь до Другого Пришестя.
Дарія Морозова, сестра Софійського братства