Східноамериканська єпархія РПЦЗ запровадила правила поведінки духовенства в соціальних мережах

Східно-Американська єпархія Руської Православної Церкви Закордоном запровадила спеціальну «Політику поведінки в соціальних мережах і цифровому середовищі», обов’язкову для всього єпархіального духовенства, а також для читців, іподияконів, працівників і волонтерів, коли вони діють від імені єпархії чи її установ. Документ визначає правила публічної поведінки священнослужителів в інтернеті, закликає уникати онлайн-суперечок, надмірного розкриття особистої інформації та дистанційного духовного керівництва. Окремо регламентується участь у політичних і геополітичних дискусіях: підставою для церковного розгляду може стати публічне залучення до партійно-політичних суперечок або конфліктних геополітичних дискусій, якщо воно відштовхує частину вірян чи ставить під загрозу пастирську нейтральність Церкви. За невиконання вказівок правлячого архієрея документ передбачає можливість канонічних дисциплінарних заходів щодо духовенства, причому внутрішньоєпархіального механізму оскарження таких рішень не передбачено. Нижче публікуємо повний український переклад документа.

№: 07.18.26
11/24 липня 2026 року

СХІДНО-АМЕРИКАНСЬКА ЄПАРХІЯ
Руська Православна Церква Закордоном

УСЬОМУ ДУХОВЕНСТВУ ЄПАРХІЇ

Дорогі у Господі всечесні отці!

Соціальні мережі оточують нас усюди й стали невіддільною частиною нашого життя. Як духовенство та особи, що обіймають відповідальні церковні посади, ми несемо вищий рівень відповідальності, а критерії оцінювання належності наших дій є суворішими. Прагнучи встановити певні запобіжні межі, Східно-Американська єпархія запроваджує Політику поведінки в соціальних мережах і цифровому середовищі.

Кількість часу, проведеного в Інтернеті, вже сама по собі є проблемою для більшості людей, навіть коли це відбувається під приводом пастирської роботи. Православне духовенство та мирян слід заохочувати приділяти час особистому, а не віртуальному спілкуванню, творити духовне й тілесне добро поза віртуальним середовищем і далеко від своїх пристроїв.

Ті, хто рукоположений у священний сан, а також ті, кому довірено відповідальні посади або служіння, пов’язане з особливою довірою в межах Єпархії, мають постійний обов’язок поводитися відповідно до священного покликання, яке вони отримали. Цей обов’язок не припиняється в цифровому чи онлайн-середовищі, де приватне висловлювання та публічне свідчення часто неможливо відрізнити одне від одного.

Ми просимо все наше духовенство ознайомитися з принципами, викладеними в цій Політиці, прийняти їх до серця та дотримуватися їх. Політика поширюється на все єпархіальне духовенство — священників і дияконів, — а також на осіб у нижчих церковних чинах і на всіх мирян — працівників та волонтерів, коли вони діють від імені Єпархії або її установ. Ця Політика також є доречною для всіх парафіян і може бути корисним інструментом під час парафіяльних обговорень, занять або інших форм взаємодії.

Для розроблення цієї Політики в духовному й пастирському дусі було здійснено тривалий і складний процес, однак тепер ми переконані, що вона становить дуже здорову основу для сприяння відвертим і корисним дискусіям у наших парафіях і в усій Єпархії.

З любов’ю у Христі,

Митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський
Первоієрарх Руської Зарубіжної Церкви

Єпископ Манхеттенський
Вікарій Єпархії

Єпископ Сиракузький
Вікарій Єпархії

Єпископ Бостонський
Вікарій Єпархії

ПОЛІТИКА ПОВЕДІНКИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ І ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Східно-Американська єпархія
Руська Православна Церква Закордоном

Мета та бачення

Східно-Американська єпархія Руської Православної Церкви Закордоном визнає, що сучасні форми цифрової комунікації стали повсюдною складовою повсякденного життя та справляють потужний вплив на суспільне сприйняття, особисту поведінку й церковне свідчення. Хоча ці технології здатні служити конструктивним цілям, вони також становлять значні духовні та пастирські ризики, якщо використовуються без тверезості та розсудливості.

Метою цієї Політики не є регулювання законного приватного життя чи встановлення нав’язливого нагляду, а надання пастирських настанов і розсудливих порад. Її мета — допомогти духовенству, працівникам і волонтерам виявляти стриманість, пильність і мудрість у своїй поведінці в цифровому середовищі, тим самим захищаючи себе, вірян і добре ім’я Церкви.

В основі бачення цієї Політики лежать добровільний послух, пастирська підзвітність і спільна відповідальність, що здійснюються зі смиренням і любов’ю до Церкви, аби вся поведінка в цифровому середовищі відповідала спасительній місії, вченню та живій традиції православного християнського життя.

Ця Політика є обов’язковою для всього єпархіального духовенства. Вона також є обов’язковою для осіб у нижчих церковних чинах і для всіх мирян — працівників та волонтерів, коли вони діють від імені Єпархії або її установ.

Визначення

Церква: Східно-Американська єпархія Руської Православної Церкви Закордоном та її канонічні установи.

Духовенство: єпископи, священники та диякони, канонічно рукоположені та ті, що служать у межах Єпархії.

Нижчі церковні чини: читці та іподиякони.

Працівники та волонтери: миряни, яким довірено служіння або відповідальність від імені Єпархії чи її установ.

Відповідальні посади або посади, пов’язані із суспільною довірою: ролі, за яких поведінка особи обґрунтовано може сприйматися як така, що представляє Церкву або позначається на її репутації.

Цифрова комунікація: будь-яка комунікація, що передається або зберігається в електронній формі, включно з повідомленнями, дзвінками, публікаціями, зображеннями, аудіо- та відеоматеріалами.

Соціальні мережі: цифрові платформи, що уможливлюють публічний або напівпублічний обмін матеріалами та взаємодію.

Публічно доступний контент: будь-який контент, який обґрунтовано може бути поширений за межами аудиторії, для якої він був призначений.

Приватна комунікація: комунікація, призначена для обмеженого кола одержувачів, однак така, що не вважається гарантовано захищеною.

Спокуса: поведінка, яка стає приводом для збентеження, спокуси або послаблення віри.

Публічне свідчення: те, яким чином поведінка особи позначається на сприйнятті Церкви та її вчення.

Маніпульований або сфабрикований контент: змінений або згенерований цифровий матеріал, поданий у спосіб, що вводить в оману.

Пастирська підзвітність: церковне реагування, спрямоване на настанову, виправлення та відновлення.

Керівні принципи поведінки в цифровому середовищі

Духовенство та ті, хто служить Церкві, повинні поводитися в онлайн-середовищі з тверезістю, гідністю та пильністю, пам’ятаючи, що рукоположення та церковне служіння покладають на них постійну публічну відповідальність.

Поведінка в цифровому середовищі має зберігати публічне свідчення Церкви, уникати спокуси та відображати стриманість у самопрезентації. Комунікація має бути виваженою, миролюбною та спрямованою на повчання, а не на суперечки.

Слід уникати надмірної фамільярності у приватному спілкуванні, імпульсивних висловлювань і надмірного розкриття особистої інформації, особливо там, де контекст може бути втрачений або спотворений. Мовчання та стриманість часто є кращими за публічну участь у ворожому або провокаційному середовищі.

Усі наведені тут настанови пропонуються в дусі добровільного послуху та пастирської турботи.

Усвідомлення ризиків і захисні практики

Нинішня епоха характеризується як легкістю комунікації, так і легкістю її спотворення. Не слід вважати цифрові комунікації приватними. Слова та зображення можуть бути записані, змінені або оприлюднені без згоди.

Групові комунікації передбачають спільну відповідальність і вразливість. Матеріали, якими діляться в таких середовищах, слід обмежувати лише тим, про оприлюднення чого в ширшому колі людина не пошкодувала б.

Сучасні технології дають змогу фабрикувати цифрові медіаматеріали та маніпулювати ними. До контенту невизначеного походження або до контенту, що видається сенсаційним чи провокаційним, слід ставитися з обережністю та розсудливістю.

Анонімні та конфліктні форуми рідко сприяють миру чи повчанню. Духовенству та тим, хто служить Церкві, рекомендується утримуватися від публічних суперечок в онлайн-середовищі.

Як духовенство, так і віряни повинні активно працювати над скороченням часу, проведеного в соціальних мережах і на цифрових платформах, остерігаючись надмірного або звичного залучення, яке відволікає від молитви, сімейного життя, пастирських обов’язків, справ милосердя та особистого спілкування.

«Смирення супроводжується скромністю та внутрішньою зібраністю: цнотливістю почуттів, поміркованістю в мовленні, непримітним поглядом і сокровенним серцем. Смиренна людина не прагне, щоб її бачили чи хвалили, але все добре приносить Богові».

— Преподобний Ісаак Сирін

Особливу обережність слід виявляти, уникаючи таких форм споживання цифрового контенту, які створені для того, щоб утримувати постійну увагу, спонукати до імпульсивної реакції або формувати нездорову прив’язаність.

Неправда, чутки та звинувачення рідко можуть бути виправлені за допомогою взаємодії в цифровому середовищі. Такі питання, коли це необхідно, слід вирішувати через належні церковні канали або ж зі стриманістю та мовчанням.

Надмірне розкриття особистої інформації послаблює пастирські межі та стирає відмінність між особистим висловлюванням і публічним свідченням. Конфіденційна інформація, що стосується інших осіб, не повинна розголошуватися.

У цифровому середовищі людина має висловлюватися від власного імені та власним голосом, без введення в оману або приховування своєї особи. Жоден представник духовенства або інша особа, яка здійснює церковне служіння, не повинна подавати власні погляди як висловлювання від імені Церкви чи Єпархії, якщо вона не має на це прямого уповноваження. Водночас духовенство повинно пам’ятати, що його публічна поведінка та комунікація можуть сприйматися як такі, що відображають Церкву та її служіння, або навіть як голос самої Церкви.

Особи, які належать до нижчих церковних чинів, поставлені для конкретних літургійних служінь і повинні виявляти смирення та розсудливість у публічному використанні церковних титулів, облачень або інших ознак, пов’язаних із цими служіннями. Поза літургійним контекстом або офіційною церковною комунікацією титули «читець» або «іподиякон» використовувати не слід.

Публічні заяви та діяльність в онлайн-середовищі осіб, які належать до нижчих церковних чинів, мають особистий характер, якщо компетентна церковна влада прямо не уповноважила їх діяти інакше. Відповідно, вони не повинні використовувати духовний одяг, літургійні титули або пов’язані з ними ідентифікаційні ознаки у своїх онлайн-профілях чи комунікаціях.

До слів, зображень і матеріалів інших людей слід ставитися з повагою та не поширювати їх без належної згоди.

Коли виникає невпевненість щодо належної поведінки в цифровому середовищі, звернення за порадою до церковної влади є проявом мудрості та послуху.

Пильність у поведінці в цифровому середовищі служить миру, допомагає уникати спокуси та оберігає свідчення Церкви.

«Язик — малий член, однак він може завдавати глибоких ран; і той, хто прагне зцілювати душі, повинен насамперед пильнувати власну мову, щоб необережними словами не розсіяти те, що він був покликаний зібрати».

— Святитель Іоан Золотоуст

Пастирська опіка в цифровому середовищі

Цифрові медіа можуть слугувати корисним засобом комунікації, освіти та початкової євангелізації, однак вони не є заміною живого сакраментального життя Церкви. Звичайне пастирське служіння здійснюється в парафії через богослужіння, Сповідь, духовне керівництво та участь у Святих Таїнствах. Тому духовенство має використовувати цифрові ресурси передусім для того, щоб запрошувати людей до життя парафії та спрямовувати їх до нього, а не для того, щоб розвивати тривалі пастирські стосунки в онлайн-середовищі.

За винятком випадків, коли надзвичайні обставини вимагають іншого, Сповідь і тривале духовне наставництво повинні відбуватися особисто. Духовенство, як правило, має заохочувати тих, хто шукає духовного керівництва, встановлювати та підтримувати стосунки зі священником своєї місцевої парафії.

Основоположним вираженням православного життя є життя у фізичному світі, у який воплотився наш Господь: вірянин бере участь у Таїнствах і богослужіннях у своїй парафії. Цифрова епоха відкрила нове середовище для пастирської опіки та євангелізації, однак воно не може і ніколи не повинно замінювати парафіяльне життя.

Духівником або духовним отцем вірянина має бути його парафіяльний священник. За певних обставин, наприклад, коли парафіянин розмірковує над чернечим покликанням, парафіяльний священник може благословити його регулярно відвідувати монастир для Сповіді. Сповідь і духовне наставництво повинні відбуватися особисто.

Ченці в наведеному прикладі, як і все духовенство загалом, не повинні приймати духовних чад дистанційно та мають направляти їх для Сповіді до священника їхньої місцевої парафії. Дистанційні стосунки з духовними чадами не є життєздатними, і їх не слід заохочувати.

Пастирська підзвітність і реагування

Питання, що виникають у зв’язку з поведінкою в цифровому середовищі, мають вирішуватися в пастирський і церковний спосіб, відповідно до вчення, дисципліни та духу Православної Церкви. Метою підзвітності є не покарання, а настанова, виправлення та відновлення.

Ця Політика не має на меті заохочувати неформальне стеження, ідеологічний моніторинг або повідомлення про розбіжності, що виникають унаслідок добросовісного пастирського судження.

«Марнославство є початком гордості; а гордість, утвердившись у серці, засліплює розум і віддаляє душу від миру».

— Преподобний Іоан Ліствичник

Питання слід порушувати лише тоді, коли поведінка обґрунтовано видається такою, що не відповідає встановленим тут стандартам, або коли вона може негативно вплинути на свідчення Церкви, її мир чи належний порядок.

Коли виникають питання щодо поведінки в цифровому середовищі представників духовенства або тих, хто обіймає відповідальні посади, такі питання слід безпосередньо передавати відповідній церковній владі. Слід уникати публічних звинувачень або суперечок в онлайн-середовищі.

Ті, хто здійснює церковний нагляд, повинні реагувати з розсудливістю та пастирською турботою, беручи до уваги обставини та наслідки відповідної поведінки.

Питання, які потребують офіційного розгляду або коригувальних заходів, мають вирішуватися відповідно до Додатка: «Підзвітність і застосування», який є частиною цієї Політики.

Усім залученим особам нагадується, що добровільно виявлений послух і смирення у прийнятті виправлення служать миру Церкви та спасінню душ.

«Послух відсікає свавілля й оберігає душу від омани; через послух людина захищається від тенет власного міркування».

— Святитель Ігнатій Брянчанінов

Додаток: Підзвітність і застосування

A. Поведінка, що не відповідає цій Політиці

Поведінка, яка може потребувати розгляду, включає, але не обмежується таким:

публічні заяви або цифровий контент, що суперечать вченню Православної Церкви;
цифрові комунікації, які спричиняють спокусу, збентеження або розділення серед вірян;
розголошення конфіденційної пастирської або адміністративної інформації;
поведінка в онлайн-середовищі, негідна духовенства або тих, хто обіймає посади, пов’язані з церковною відповідальністю;
публічна участь у партійно-політичних суперечках або конфліктних геополітичних дискусіях у спосіб, який відштовхує частину вірян або ставить під загрозу пастирську нейтральність Церкви;
представлення особистих поглядів як офіційної позиції Єпархії без відповідного уповноваження;
неодноразова відмова дотримуватися настанов, викладених у цій Політиці.

Ніщо в цій Політиці не повинно тлумачитися як заборона духовенству навчати, проповідувати або висловлюватися з питань віри, моралі, суспільних проблем чи пастирської відповідальності у спосіб, що відповідає православному віровченню, пастирській відповідальності та вказівкам церковної влади.

Сама по собі незгода, особиста образа, політичне невдоволення або дискомфорт, що виникають унаслідок вірного пастирського навчання, не повинні вважатися спокусою або становити порушення цієї Політики.

Визначення того, чи має місце невідповідність цій Політиці, належить до компетенції церковної влади.

B. Процедура розгляду та єпископський нагляд

Питання, що викликають занепокоєння, мають бути передані відповідному благочинному.
Благочинний повинен невідкладно повідомити секретаря Єпархіального управління.
Якщо для цього є підстави, питання має бути передане на розгляд правлячому єпархіальному архієрею.
Правлячий архієрей визначає належні пастирські вказівки або коригувальні заходи.

Усі етапи цього процесу мають здійснюватися конфіденційно та з належною увагою до репутації осіб і церковного порядку.

C. Результати та церковні наслідки

Метою коригувальних заходів є виправлення та збереження миру.

Миряни — працівники, волонтери або особи, які належать до нижчих церковних чинів, — які не виконують єпископських вказівок, виданих відповідно до цієї Політики, можуть бути усунені від виконання церковних обов’язків або їхнє служіння може бути припинене.

Представники духовенства, які відмовляються виконувати законні вказівки правлячого архієрея щодо поведінки в цифровому середовищі, виявляють непослух церковній владі та можуть бути піддані відповідним канонічним дисциплінарним заходам згідно з дисципліною Руської Православної Церкви Закордоном.

У межах Єпархії не передбачено жодного механізму оскарження рішень, ухвалених відповідно до цього Додатка.