17 липня відбулася презентація дослідження Інституту національної стійкості та безпеки «РПЦ у Європі: інфраструктура російського впливу», присвяченого діяльності Російської православної церкви та пов’язаних із нею структур у країнах Європейського Союзу.
Дослідження охопило п’ять країн ЄС і засвідчило, що російське православ’я в Європі функціонує не як єдина церковна структура, а як мережа кількох юрисдикійних контурів — РПЦ, РПЦЗ та структур, пов’язаних з УПЦ МП. За оцінками авторів, у країнах Європи діє до 380 парафій РПЦ, до 150 парафій РПЦЗ та близько 130 громад УПЦ МП, які сукупно можуть охоплювати від 1 до 1,2 млн вірян.
Під час презентації наголошувалося, що вплив цих структур не завжди проявляється через відкриту пропаганду. Він часто здійснюється через соціальне служіння, освітні та дитячі ініціативи, релігійне життя, відчуття належності до громади, а подекуди — і через мімікрію під українські церковні спільноти. Саме тому ця проблема перебуває на перетині питань свободи совісті, національної безпеки, інформаційної стійкості та державної політики щодо підтримки українців за кордоном.
Основні висновки дослідження представили директорка Інституту національної стійкості та безпеки Рена Марутян, керівниця Лабораторії соціологічних досліджень Інституту Катерина Настояща та аналітикиня Алла Петренко.
Із вітальними словами до учасників звернулися заступниця Керівника Офісу Президента України Олена Ковальська, заступник директора Департаменту світового українства та гуманітарної взаємодії МЗС України Богдан Мовчан та священник Православної Церкви України Сергій Бережной.
У заході взяли участь представники органів державної влади, сектору безпеки й оборони, наукової спільноти, релігійних організацій, громадянського суспільства та медіа. Від ГО «Софійське братство» до обговорення долучилися голова Правління Марина Бурдейна та член Правління протоієрей Ігор Ковровський.
Окрему увагу учасники приділили обговоренню шляхів зміцнення української присутності в європейських країнах. Під час експертної дискусії йшлося про захист української ідентичності, підтримку громад за кордоном та необхідність розвитку релігійної, культурної, освітньої й інформаційної інфраструктури України в Європі.
Спільним висновком учасників стало розуміння, що протидія російським мережам впливу має бути не лише реакцією на вже існуючі загрози, а довгостроковою державною стратегією. Україна повинна посилювати власну інституційну присутність за кордоном, адже саме там, де виникає вакуум, його швидко заповнюють чужі впливи.
