Доповідь на конференцію-дискусію «Богослужбові мови та календар в Україні: лінії поділу чи точки зближення»
Олена Шторм – кризова психологиня
Розвиток сучасних цифрових комунікацій створив унікальне й багато в чому неконтрольоване середовище – хаотичні релігійні спільноти в соціальних мережах, зокрема у сегменті Facebook. Не маючи офіційного церковного статусу чи цензури, такі пабліки часто стають інструментом психологічного тиску та емоційного розхитування вірян. Особливо гостро це виявляється у дискусіях навколо мови богослужіння в межах Української Православної Церкви.
Варто відзначити, що аргументація опонентів використання української мови в літургійному житті часто лежить не в канонічній чи богословській площині, а виключно в маніпулятивній та емоційній. Метою таких публікацій є не пошук істини, а штучне конструювання негативного психопортрета вірянина, який виявляє запит на рідну мову в церковній молитві.
Аналіз такого типового контенту дозволяє виділити кілька ключових психологічних маркерів та маніпулятивних стратегій:
1. Ефект мовної мімікрії та девальвація якості контенту
Перше, що привертає увагу під час аналізу таких публікацій, – це здебільшого їхня анонімність, яка знімає з авторів будь-яку відповідальність, та низька лінгвістична якість. Тексти часто створюються за допомогою автоматичного перекладу з російської мови, що руйнує логіку висловлювання та породжує смислові абсурди.
Однак психологічний парадокс полягає в тому, що, попри очевидну неохайність форми, такий контент отримує сотні чи навіть тисячі схвальних реакцій та поширень. Це свідчить про те, що критичне мислення аудиторії вимикається під впливом сильного емоційного тригера. Споживач реагує не на якість тексту, а на закладений у ньому маркер «свій/чужий».
2. Радикальне протиставлення за принципом «замість»
Базовою маніпуляцією є спотворення самого запиту вірян. У той час як більшість прихильників української мови в богослужінні виступають за право вибору та паралельне співіснування мовних традицій («і»), деструктивні пабліки подають це як агресивне намагання повністю прибрати з церковного вжитку церковнослов’янську мову й перекроїти життя кожного християнина під себе («замість»). Таким чином створюється ілюзія загрози, а захисна реакція аудиторії трансформується у конфлікт.
3. Активація тригерів «загрози модернізму» та підміна понять
У текстах може використовуватися нейролінгвістичне маркування, як-от слово «модернізувати». У церковній свідомості консервативної групи це слово є автоматичним тригером небезпеки.
Далі застосовується механізм хибної аналогії: мова богослужіння прирівнюється до незмінних сакральних предметів та сенсів. Психологічно це блокує розуміння того, що мова є живим інструментом комунікації між людиною та Богом, а світовий досвід Православних Церков із національними мовами просто ігнорується.
4. Інфантилізація вірянина та інтелектуальне приниження
Щоб дискредитувати психопортрет людини, яка прагне молитися українською, автори вдаються до її штучної інфантилізації. Наприклад, у таких публікаціях можна зустріти некоректні порівняння Церкви зі школою, де дорослу, свідому людину саджають «за парту», звинувачують у лінощах і невігластві через нібито небажання вчити церковнослов’янську. Людина, яка шукає смислової глибини в молитві, таврується як «ледачий учень», що вимагає скасувати «таблицю множення чи Менделєєва» через власну дурість.
5. Конструювання екзистенційної тривоги та абсурдизація
Найбільш агресивним етапом маніпуляції є залякування втратою віри (екзистенційна криза) та доведення ситуації до абсурду. Автори заявляють, що зміна мови – це «перший крок до втрати Православ’я як такого». Коли ж логічних аргументів не вистачає, вмикається механізм гротеску: мовний запит прирівнюється до абсурдних побутових бажань (на кшталт «замінити літургійні дії кавуванням чи дискотекою»). Мета цього прийому – викликати в аудиторії емоцію огиди та висміювання, повністю знецінивши особистість опонента.
А тепер проаналізуємо усі зазначені маніпулятивні прийоми на прикладі конкретної публікації – допису «ЧОМУ ЦЕРКВА ТАК УВАЖНО ТРИМАЄ ЦЕРКОВНО СЛАВЯНСЬКУ МОВУ?» (оригінальне формулювання залишаю) у групі «Духовний камертон» від 27 січня 2026 року.
Перш за все, варто акцентувати на тому, що публікація є анонімною, що розмиває моральну відповідальність автора. Далі наведу кілька формулювань з неї:
- «Славянська» замість «слов’янська», «церковний обход» замість «вжиток»; (вочевидь спроба швидкого неякісного перекладу російського «обиход»), «тим яснішим стає ваш язик» – девальвація якості контенту, автоматизований переклад або переклад від людини, яка не є носієм української, однак, ймовірно, намагалася робити допис саме для впливу на україномовну аудиторію;
- «Нібито мова застаріла і незрозуміла багатьом людям і тому її потрібно “модернізувати”, замінити більш зрозумілою і сучасною» – активація тригеру загрози модернізму та протиставлення за принципом «замість»;
- «Коли йдеш до школи і не розумієш таблицю Менделєєва чи таблицю множення, не кажеш: “Давайте скасуємо таблицю множення. Я цього не розумію”, але ви навчись цьому» – одразу і девальвація якості контенту, й інтелектуальне приниження та інфантилізація вірянина;
- «Це може бути першим кроком до втрати певної громади, а можливо і всього народу Православ’я як такого» – конструювання екзистенційної тривоги;
- «Де гарантія того, що людина чи група людей, які намагаються скасувати церковнослов’янську мову, зупинять досягнуте? Можливо, на Літургії хочуть замінити натирання на чашку кави? Чи дискотека – суп якийсь?» –абсурдизація і вже згадуване протиставлення за принципом «замість»;
- «Що ви хочете сказати такій людині? Починай вчитися, брате, сідай за парту, вивчай спочатку тему, яку хочеш торкатися» – знову інтелектуальне приниження вірянина.
У доповіді ми предметно розглянули маніпулятивні прийоми на прикладі конкретного допису. До слова, на момент публікації він мав 1610 вподобань та 197 поширень.
Однак важливо розуміти, що такого контенту є досить багато. І він спрямований на те, щоб замінити здоровий діалог агресивним навішуванням ярликів та залякуванням; перешкодити можливості для того, аби суспільний запит на богослужіння українською мовою взагалі сформувався. Тому є сенс у подальшому відкритому аналізі та деконструкції подібних деструктивних впливів.
Джерело для аналізу
