Голові Верховної Ради України Р.Стефанчуку
Голові Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики М.Потураєву
Відкрите звернення
Ми, члени громадської організації «Софійське братство», що об’єднує священнослужителів і мирян різних православних юрисдикцій, звертаємося до Вас щодо законопроєкту № 8371, який до цього часу мав назву «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій» і був поданий Кабінетом міністрів України, що його Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики одноголосно рекомендував Верховній Раді ухвалити у другому читанні.
Насамперед, хочемо підкреслити значущу роль держави у питаннях духовної безпеки та важливість участі державних інституцій у нормалізації відносин між представниками різних релігійних спільнот, що реалізується, зокрема, через прийняття законів у сфері захисту національної безпеки, прав і свобод людини у сфері діяльності релігійних організацій.
На жаль, єдності українського Православ’я сьогодні загрожує внутрішня конфронтація між юрисдикціями, підживлювана домінуванням корпоративної солідарності над проповіддю єдності та порозуміння. Але ця конфронтація значною мірою зумовлена впливом на релігійне життя в Україні зовнішніх чинників, які, своєю чергою, походять з релігійних (та інших) центрів країни-агресора.
ГО «Софійське братство» визначає основною метою своєї діяльності всебічне сприяння міжправославному діалогу для досягнення єдності українського Православ’я. І в цей екзистенційно вирішальний для України час ми закликаємо до консолідації суспільства у захисті країни як від територіальних, так і релігійних зазіхань окупанта. Тому ми підтримуємо конструктивні законотворчі кроки держави, скеровані на подолання загроз громадській та національній безпеці, правам і свободам громадян України, — зокрема, такі як розгляд вказаного законопроєкту Комітетом Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Водночас мусимо констатувати, що текст законопроєкту №8371, підготовлений до другого читання, критично відрізняється від поданого до Верховної Ради Кабінетом міністрів. Фактично, українському парламенту пропонується створити новий окремий закон, що жорстко регламентує діяльність українських релігійних громад. Нашу стурбованість викликало також і цілковите ігнорування зауважень і пропозицій, які були розроблені й запропоновані профільним органом виконавчої влади – Державною службою України з етнополітики та свободи совісті, про що свідчить відеозапис засідання Комітету.
Ознайомлення з текстом документа виявляє проблеми, до яких може спричинити запровадження пропонованої редакції законопроєкту в життя. Це, насамперед, стосується механізмів припинення релігійної організації, що закладені в законопроєкті. Унеможливлення діяльності релігійної організації має здійснюватися відповідно до норм міжнародного права у сфері свободи совісті та зобов’язань України у зв’язку зі вступом до Ради Європи. З огляду на це будь-яке посилання на національну безпеку не може слугувати законною підставою для обмеження релігійної діяльності.
Відповідно до статті 3 законопроєкту, діяльність Російської православної церкви на території України буде заборонена. Однак це суперечить чинному законодавству України, що не передбачає можливості автоматичного припинення юридичної особи «за Законом». Заборона РПЦ законом матиме суто декларативне значення і не матиме жодних юридичних наслідків у вигляді якого-небудь конкретного механізму її реалізації. Крім того, автори нової редакції законопроєкту виключають із кола релігійних організацій, чия діяльність не допускається в Україні, всі релігійні організації, афілійовані з центрами у країні, що здійснила агресію проти України, крім тих, хто пов’язаний лише з РПЦ.
Також хочемо зазначити, що поданий законопроєкт значно звужує проблему відповідальності релігійних організацій країни-агресора, зосереджуючись винятково на Російській православній церкві і, відповідно, афілійованих із нею релігійних організаціях. Адже відомо, що не лише РПЦ, керована патріархом Кирилом Гундяєвим, але й усі значні російські релігійні організації (а мова йде і про мусульман, буддистів, юдеїв, представників протестантських спільнот тощо) підтримали війну проти України. Тому однобоке висвітлення підтримки російської агресії релігійними організаціями більше схоже на намагання знайти «цапа-відбувайла», аніж на відповідальну і конструктивну законотворчість.
Окремо хочемо акцентувати увагу на використанні в законопроєкті ідеологеми «русский мир». «Софійське братство» постійно і послідовно виступає з викриттям і засудженням цієї неоімперської, ворожої духові й букві Святого Євангелія ідеології, що зросла в надрах Російської православної церкви і просувається через її структурні підрозділи у різних країнах світу. Однак для використання цього терміну у сфері законотворчості він має бути чітко і недвозначно окресленим. Адже концепція «русского мира», її переконання, цінності, установки тощо досі не мають усталеного і загальноприйнятого визначення, яке могло б бути критерієм для державної законотворчості. Замість ясного визначення цієї неоімперської ідеології ми знаходимо у тексті законопроєкту лише розпливчасті негативні оцінки. Без чіткого визначення «русского мира», його ознак, засад його функціонування і системи поширення, упровадження цього терміну в юридичній площині буде необґрунтованим і залишить велике поле для маніпуляцій при використанні ухваленого Закону на практиці. Тому відповідальність за пропаганду ідеології «русского мира» потребує додаткового законодавчого регулювання.
Україна – чи не єдина держава на пострадянському просторі, що має високий рівень релігійних свобод. Це визнано на міжнародному рівні, і ми закликаємо не згубити цю унікальну властивість нашої країни. Водночас ми впевнені, що зловмисники, які співпрацюють із ворогом, мають бути покарані. Тому закликаємо український парламент утриматися від поспішних дій і повернутися до підготовки законопроєкту до другого читання, долучивши до його обговорення відповідні експертні кола, представників усіх зацікавлених сторін задля вирішення цього важливого питання в дусі рівноправ’я та свободи.