Протоієрей Сергій Прокопчук, Директор офісу Софійського братства
Зазвичай прийнято захищати корпоративні інтереси спільноти, до якої ти належиш: це називають “корпоративна солідарність”. А ще кажуть: “Зі своєї хати бруд не винось назовні”.
Але коли ця корпоративна солідарність стає причиною руйнування рідної для тебе Церкви та провокує ще більшу агресію зі сторони країни, яка хоче нас знищити, то постає питання: “Чи варто бути солідарним з тими, хто своїми діями чи бездіяльністю провокує ці руйнування?”
Принцип Соборності закладений в основу Церкви для того, щоб унеможливити вплив гріховної волі однієї людини на життя Церкви. Всі люди немічні і мають властивості помилятися, знаходитись під впливом різних негативних факторів, тому небезпечно покладатися на волю однієї людини. Основою Церкви є воля Божа, яка являється нам в тому числі через соборний розум Церкви. Тому саме дотримання принципів соборності мінімізує негативні наслідки автократичної форми управління церковною організацією. І це стосується різних рівнів буття Церкви: парафія, єпархія, митрополія. Відхід від принципів соборності в церковному житті, та ще й у такий складний час випробувань, може призвести до катастрофічних наслідків.
Сьогодні всю церковну спільноту УПЦ турбують питання недосконалості канонічного статусу, відносин з Помісними Церквами, їхнє ставлення до нашого статусу, відносини між Церквою, суспільством та державою та багато інших. Це потребує глибокого осмислення, обговорення і прийняття адекватних рішень не однією людиною або обмеженою групою окремих людей в митрополії, а всією повнотою Церкви.
27 травня 2025 року в день третьої річниці собору у Феофанії віряни, духовенство та єпископат очікували зібрання собору, хоча б архиєрейського, щоб почути розповідь кожного правлячого архиєрея про ситуацію на місцях. Висловити своє бачення процесів, які відбуваються, та прийняти спільне рішення щодо майбутнього УПЦ. Натомість ми отримали таємну нараду єпископів на якій дозволялось підіймати голос одним і закривався рот іншим.
Ми отримали детальну розповідь про те, що відбувалось на цій таємній нараді. І те, в якому форматі проходив цей надважливий захід, не може не обурити духовенство, вірян та єпископів нашої Церкви.
З волі Предстоятеля митр. Онуфрія, який очолював захід, нарада перетворилась на пієтичний монолог одіозного митрополита Черкаського Феодосія, а єпископам, котрі хотіли висловити інше бачення ситуації і внести свої пропозиції, в грубій формі закривали рота.
Двоє з авторитетних архиєреїв УПЦ спробували запитати Блаженнійшого Онуфрія про можливість налагодити зв’язок, а в подальшому і відновити Євхаристійне спілкування зі Вселенським Патріархом та іншими Помісними Церквами, з якими його було перервано. Їм не дали навіть до кінця озвучити свою думку і запитати про те, що насправді турбує тисячі священників та вірян УПЦ, а саме:
Як ми можемо сподіватись на “моральну підтримку” Помісних Церков, якщо з чотирма з них ми знаходимось у євхаристійному розриві?
Чому питання відновлення спілкування з ними навіть не стоїть на порядку денному?
Хто надасть нам автокефалію, якщо справді ми її бажаємо, коли Москва відмовляється, а до інших Церков ми навіть не звертаємось?
Нарада архиєреїв, напевно, не припускала можливість відкритої та відвертої розмови. Але, закриваючи рота правлячим архиєреям, очільник наради тим самим ніби закриває рота духовенству відповідної єпархії і вірянам. Це неприпустимо в час, коли кожному з нас на місцях люди задають тисячі питань, на які ми не можемо знайти відповіді.
“Ваше блаженство, поясніть чому ми не можемо хоча б спробувати налагодити відносини зі Вселенською патріархією та Помісними Церквами?” – запитав один з учасників наради. За словами очевидців, архиєреї, які підіймали такі питання, були грубо присаджені і навіть осміяні Предстоятелем та іншими архиєреями.
В нашій Церкві свідомо блокується всяке відкрите обговорення нагальних питань.
Натомість, “голосом Церкви” стають мертві папірці на сайті УПЦ чи одіозні архиєреї, які відкрито захищають збереження звʼязку з РПЦ.
“Якщо Помісні Церкви хочуть почути наш голос, наше прагнення, нехай почитають у нас на сайті, там все написано”, – приблизно такою була відповідь на запитання деяких владик. І ще: “Ми не вправі за етикетом звертатися до предстоятелів Помісних Церков, бо лише патріархи звертаються до паріархів, а митрополити до митрополитів. Це не наш рівень спілкування. Блаженніший не є предстоятелем Помісної Церкви”. Приблизно так відповів на запитання той, кому Блаженніший в той день люб’язно надавав слово для висвітлення позиції.
Вже відомо, що частина архиєреїв УПЦ відмовилась їхати на “нараду” у Феофанію. Частина з тих, хто поїхав, була привселюдно присаджена та осміяна. Після сумнозвісної Феофанії-2 ще більше духовенства і вірян УПЦ зрозуміло, що нині для УПЦ Соборність – це лише фікція, а піклування Матері-церкви про них – лише мрія, яка може вже ніколи не здійснитися.
Церква вистоїть, бо основа її – Христос. Чи вистоїть УПЦ, основою якої є авторитаризм та лукавство?