25 квітня Софійське Братство організувало онлайн-зустріч членів та друзів Братства з архим. Кирилом Говоруном та д-ром Сергієм Шумило на тему «”Русскій мір” – єресь чи антихристиянська ідеологія?»
Зустріч відбулася з огляду на важливу дискусію з цієї теми, що вже певний час триває серед православних богословів, які прагнуть знайти способи протистояти російській агресії в теологічний спосіб. Окрім означених доповідачів (особливо слід відзначити статтю на цю тему д-ра Шумила) серед них – сестра Васса (Ларіна) та о. д-р Іоанн Бер, які наполягають на тому, що «русскій мір» слід розглядати як єресь. З іншого боку, о. д-р Іоанн Хрисавгіс вважає, що патріарха Кирила ефективніше і серйозніше зараз зсередини Церкви називати військовим злочинцем, що обслуговує путінський режим, аніж єретиком.
Під час своєї доповіді о. Говорун вказав, що відмінність явищ, які можна характеризувати як єресі в епоху модерну, від класичних єресей, які поставали в домодерному загалом релігійному світі – сучасний секулярний контекст, в якому агресивна антирелігійна ідеологія і релігійна риторика можуть парадоксально співпрацювати між собою на користь зла. «Русскій мір» в окресленні Наказу Всесвітнього російського народного собору – комплексний, постмодерний, гібридний «епіфеномен», який слід розглядати нюансовано, щоб адекватно боротися з його впливом на душі людей. Ситуацію з цією цілком новою модерною «єрессю» о. Кирило порівняв з доктриною монофілетизму у VII ст., яка мала політичне підгрунтя і на засудження якої на Вселенському соборі знадобилося півстоліття богословської роботи накопичення аргументів і текстів. Так само й сучасні (а особливо українські) теологи мають сьогодні проводити роботу з розкриття антихристиянського характеру «русского міра» знизу, навіть якщо на інституційному (єпископському) рівні воно станеться за багато років.
Д-р Шумило як церковний історик вказав на те, що «русскій мір» – це не так «візантійський сервілізм» чи постімперський спадок, як пострадянський і посткомуністичний феномен, що мав релігійні витоки, і що його підгрунтя – в радянському феномені Сергіанства. Саме в Сергіанстві – на відміну від візантійської «симфонії» та пізнішої Російської імперії – вперше відбулося підпорядкування Церкви державі, яка відверто проголосила себе богоборницькою і яка протиставляла себе колективному Заходу. Всесвітній собор російського народу 2024 р. д-р Шумило окреслив як такий, що наслідує основні ідеї «Вселенського Собору», який мав відбутися в 1948, але був зірваний і перейменований на Всепревославну нараду. Загалом русскій мір, що обслуговує путінський режим сьогодні, має ті самі підвалини, що Сергіанство часів Сталіна. Головна його риса – богоборча підміна замість християнського богослов’я.
Серед питань, обговорених учасниками зустрічі, були способи роботи українських священиків з парафіянами, зараженими ідеями «русского міра», можливості українського впливу на ситуацію у світовому православ’ї з огляду на нещодавній «Наказ» російського собору, потенційна реакція на «Наказ» Папи Римського, можливості різних концептуальних мов для опису феномену «русского міра» для церковної («єресь») та секулярної («кримінальна ідеологія») аудиторій, причини, з яких «русскій мір» сформувався в ясну доктрину саме зараз та у зв’язку з цим – можливі сценарії війни для України, та інші.
Запис онлайн-зустрічі: