Доповідь представлено 17 вересня 2025 р. на Круглому столі «Від розвіювання міфів до пошуку спільного блага: сучасні діалогові ініціативи в українському православ’ї та перспективи післявоєнного відродження», організованому «Софійським братством» за підтримки фонду «The Centre for Humanitarian Dialogue (HD)», проведеному в межах спільного проєкту «Софійського братства» та німецького фонду «Renovabis» «Сучасне Українське Православʼя: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства».
«Софійське братство» може не поділяти позицію спікерів, також окремі думки представників братства, висловлені в рамках проєкту, можуть не представляти консолідовану позицію «Софійського братства».
Федір Райчинець, завідувач кафедри богослов’я Української євангельської теологічної семінарії, докторант з прикладної теології Амстердамського вільного університету, пастор церкви «Віфанія» (Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів)
Джерело: офіційний ютуб-канал Софійського братства
Дуже дякую, шановні друзі, колеги, бути тут вас сьогодні. Хочеться продовжити ті думки, які щойно були озвучені, і продемонструвати співзвучність. І я би хотів, щоб ми трошки з вами поміркували навколо трьох тверджень Ісуса, або дати певний напрямок думки і далі можемо це продискутувати. Те, що я зараз скажу, є в моїй опублікованій статті.
Є три твердження. Вони будуть в чомусь підтримувати те, що вже було раніше сказано про те, що немає такого стану, як повоєнний стан. Перше твердження Христа, який каже, що «будете чути про війни і воєнні чутки…». Оскільки я писав коментар на Євангеліє від Матвія, то трошки розбирався в значенні цього тексту. Цей текст слід перекладати не «як будете чути про війни і воєнні чутки», а «як будете чути про війни, які далеко від вас і війни, які близько до вас, або війни, які відбуваються з нами». Це є частина так званого есхатологічного дискурсу Ісуса, де Він каже, що ми з вами вступили в певний час, який богослов’я називає есхатоном. Його можна перекладати як «останній час». Але йдеться про те, що цей час буде ознаменований різними катаклізмами, і одним з цих катаклізмів будуть постійні війни. І я вам всім хочу задати просте питання: згадайте в своєму житті, скільки б ви не прожили, день, коли в світі не було війни. Такого дня немає. І тому в нас немає цього повоєнного або післявоєнного стану. Є питання, коли ми живемо в стані постійної війни. Ось я 12 років прожив на Балканах, 5 років під час балканської війни, 7 років повоєнні часи – я би вам багато розказав повоєнних історій. Немає кінця війни!
Друге твердження Ісуса звучить наступним чином: «Блаженні миротворці». І Він це говорить людям, які живуть в стані війни. Хто такі ці блаженні миротворці? Блаженні люди, цінністю яких є Шалом. А що таке Шалом? Шалом – це не про відсутність негативного. Шалом – це про наявність позитивного. Пророки, які пророкують про Шалом, кажуть, що Шалома немає не тоді, коли є війна. Шалома немає, коли відсутні такі речі:
1. Коли немає зрілих лідерів, тобто лідерство корумповане. Чим воно корумповане? Воно замість того, щоб обмежувати себе заради блага людини, використовує людину задля збагачення себе і бідність людини.
2. Коли немає справедливості в системі правосуддя. Я думаю, ви вже всі достатньо прожили в цьому світі, щоб зрозуміти, що справедливості немає в першу чергу в системі правосуддя. Тобто, коли судді судять не так, як треба, а так, як вигідно. Тобто, коли не доступна кожному справедливість, а вона доступна тому, хто має вплив, владу, стосунки, зв’язки, гроші і так далі.
3. Коли лідерство замість того, щоби забезпечувати людей благом, забезпечує себе. І обкрадає. І спільне благо не є спільнодоступним.
Ось в цей момент, за пророками, відсутній Шалом. Зворотня сторона Шалому в Біблії – це справедливість. Тобто, ми не можемо говорити про мир, не говорячи по справедливість, і ми не можемо говорити про справедливість, не говорячи про мир. Це йде разом, як один пакет. Тому коли Христос каже, що на фоні війн, які відбуваються, є спільнота, яка несе мир, – це є спільнота, яка проголошує справедливість, або на території якої справедливість стає можливою. Тому що, якщо справедливості немає в цій спільноті, то де її шукати в людині? Ну, явно не в системі правосуддя, правильно?
І тоді ми з вами приходимо до третього, найскладнішого твердження Ісуса. Він каже: «будуть війни», «блаженні миротворці»… але «Я не мир вам приніс, Я приніс меч». І ось як це так? Є війни, Христос нас запрошує до миру, а сам каже: «Ну, вибачте, але я не з миром прийшов, я прийшов з мечем».
Тут вже говорили про те, що у кожного правда своя. Ну, є ще так звана інтерпретативна правда. Тобто ми вдаємося до певних інтерпретацій цього тексту, що має на увазі Ісус під мечем? Це є символ насилля, чи це є символ розділення? Тобто він розділяє: «Я приніс в цей світ, де війна – це є стан, або де ми досягаємо миру лише шляхом війни». В світі, ми знаємо, хочеш миру – будь постійно готовий до війни. І тут питання, яке озвучив Олександр Філоненко: «Чи є інший шлях? Чи це єдиний шлях, який нам нав’язується домінуючою культурою або домінуючим світоглядним баченням?»
Ісус якраз каже, що ні, це не є єдиний шлях, є інший шлях до миру – це шлях не війни, а суспільної або соціальної справедливості. Тут ми повертаємося до суспільного блага. Пан Геннадій Христокін в своєму виступі зазначив основні принципи суспільного блага. Але домінуючою в цьому переліку є справедливість. І тому Христос каже: «Війни будуть – тобто, не треба жити ілюзією в цьому світі, що десь настане час, коли вони зникнуть. Є спільнота, яка не боїться називатися християнською та яка не боїться втілювати цінності. І однією з цих цінностей є мир, тобто, справедливість. І я приніс оце світоглядне розділення». Тобто, меч тут розділяє: є ось таке бачення миру, а є інше бачення. Є бачення миру, якого ми досягаємо війною, тобто насиллям. Ми сіємо ще більше ненависті, зла, руйнування і так далі. Є інший мир, він більш тривалий, він вимагає від нас всіх зрілості – це мир через соціальну справедливість.
Якщо ви уважно читаєте Євангелія, вони використовують термінологію Римської імперії, але наповнюють її іншим сенсом. Це те, що називається «семантичними війнами», семантичними сенсами. Тобто, Рим обіцяв те саме, що обіцяє Христос. Синонім блага – це спасіння. Тобто, ми можемо досягати миру ось так або інакше. І вразлива у світі християнська спільнота намагається жити ось цими ціннісними речами, чеснотами.
І закінчую історією. 2004 рік, Тузла. Це таке місто в Боснії та Герцеговині. Я сиджу в офісі, задзвонив телефон, я піднімаю слухавку, з іншого боку людина представляється як ветеран та як президент ветеранської спільноти Боснії та Герцеговини. Це вже дев’ятий рік після війни. І він мені каже: «У нас велика проблема». Така важлива риса тут: він мусульманин, і він звертається в баптистську церкву. Ну, мене це дуже здивувало. І він каже: «У нас велика проблема: у нас дуже великий рівень самогубств серед ветеранів війни. Ми вже стукалися у всі можливі двері, в які тільки можна стукатися, нам всюди або відмовляють, або цю тему намагаються приховати, тому що якщо вона випливе в суспільний простір, хто буде контролювати ці всі процеси?» І він каже: «Ми вже всюди телефонували і зараз ми звертаємося до вас». І я, людина без досвіду, як працювати з ветеранами війни, сиджу і думаю: «Я не знаю, як цій людині допомогти, але я знаю, що я не можу цій людині відмовити». Ось це те, з чим ми з вами стикнемося в той час, який ми сьогодні хочемо десь бачити на горизонті, але він не буде повоєнний або післявоєний – це просто буде час, коли зупиниться інтенсивність війни.
І останнє: знаєте, коли в Боснії та Герцеговині люди почали втрачати здоровий глузд? Коли закінчились бойові дії. Знаєте чому? Тому що настала тиша, і в цій тиші люди втратили орієнтир, де ворог. Ось і ця тиша почала людей зводити з розуму.
Дякую.