Відповідь надана під час дискусійної панелі на Круглому столі «Сучасне Українське Православ’я: руйнування міфів заради примирення православних в Україні», який відбувся 29.04.2025 р. у Києві в межах просвітницько-аналітичного проєкту «Сучасне Українське Православ’я: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства», організованого Софійським братством за підтримки фонду Renovabis.
Володимир Бурега (УПЦ): Мені хотілося б, щоб не загубилася одна цікава річ. З одного боку, в титул сьогоднішньої панелі винесено «Руйнування міфів». Що Софійське братство під цим розуміє, більш-менш ми почули в словах Геннадія Христокіна. Але Олександр Філоненко сказав, що він не вірить в руйнування міфів, це прозвучало як теза. Тому закономірне питання до Олександра Семеновича якось цю тезу все ж таки розгорнути. Бо тут ми бачимо певне зіткнення двох поглядів. Руйнувати міфи чи не руйнувати? Як до них ставитися?
Олександр Філоненко: Сьогодні перукар сказав мені, що він хотів бути сомельє. Його подруга казала йому: «Женя, це дуже небезпечно, тому що ти будеш пити тільки дороге вино». І так само з міфами. Я викладаю теорію міфа, і розумію, що це дуже небезпечно використовувати слово «міф» як упередження. Ми це проходили в ХХ столітті. Для мене одна з проблем модерної культури взагалі в тому, що ми зруйнували міфи. Сучасна Європа не має міфів. І це проблема Європи, тому що немає мета-наративу. Коли ми намагаємося зробити дуже важливу роботу – деконструювати всі міфи, як результат ми деконструюємо базові наративи. І це проблема світоглядів. «Давайте зруйнуємо світогляди, а потім побачимо». Не побачимо нічого, ми побачимо руїни. І тому для мене намагання дуже якісне, але відповідь – не дуже. Тобто, шлях подолання міфів — це не дуже конструктивний шлях. Для мене більш конструктивний — це шлях свідоцтва. Коли кожна юридикція, кожна спільнота демонструє щось, що корисне для всіх – не тільки для спільнот християнських, а для всього світу. Якщо нам нема чого продемонструвати всім, тобто, свідчити, немає сенсу існувати цій спільноті. Тобто, ми – всі ті, хто має бути свідками, а не носіями міфів, упереджень, світоглядів. І це велика-велика проблема.
Геннадій Христокін: Що закладалося в концепцію міфу, подолання міфу як ідеї круглого столу? Звісно, що в ніякому разі ми не можемо говорити про подолання базових, фундаментальних християнських наративів. Ні, вони залишаються, і кожна православна конфесія має залишити ці наративи. Але коли ми говоримо про деструктивні, руйнівні, ексклюзивістські наративи, от ми їх умовно для себе назвали словом «міф». Це, скоріше, міф як викривлення реальності, міф як когнітивне викривлення, міф як упередження. В цьому сенсі і потрібно такі міфи принаймні виявляти.