Яків Ципін, Софійське братство
Візит Єпископа Рима до Константинополя: історичний контекст та ювілейні дати
Наприкінці листопада 2025 року відбувся Апостольський візит Папи Римського Лева XIV до Туреччини та Вселенського Патріархату. Ця поїздка, що тривала з 27 по 30 листопада, була була повʼязана з кількома значущими для християнського світу датами. Головним приводом стало святкування 1700-річчя Першого Вселенського Собору, скликаного в Нікеї у 325 році, де було сформульовано основи християнського віровчення та прийнято Символ віри. Ватикан обрав девізом візиту слова апостола Павла: «Один Господь, одна віра, одне хрещення».
Окрім нікейського ювілею, 2025 рік відзначився ще двома важливими подіями. По-перше, весь християнський світ святкував Великдень в один день — 20 квітня, що Патріарх Варфоломій та Папа Лев XIV назвали особливим знаком Божого промислу та закликом до роботи над єдиним календарем. По-друге, у грудні виповнилося 60 років з моменту зняття взаємних анафем 1054 року Папою Павлом VI та Патріархом Афінагором у 1965 році, що свого часу відкрило шлях до «діалогу любові» між Церквами.
Цей візит став першою закордонною поїздкою нового понтифіка. Після смерті Папи Франциска у квітні 2025 року конклав обрав на престол кардинала Роберта Френсіса Прево, 69-річного уродженця Чикаго та члена ордену августинців. Він став першим американцем в історії папства. Обрання імені Лев XIV несе в собі складне історичне навантаження: якщо для Заходу воно асоціюється з величчю Лева І та соціальною доктриною Лева XIII, то для Сходу це ім’я нагадує про Лева ІХ, за часів якого стався великий розкол 1054 року. Проте вибір Константинополя для першої подорожі мав продемонструвати прагнення нового Папи до продовження екуменічного діалогу.
Для Вселенського Патріархату приїзд Єпископа Рима став вагомим знаком підтримки. Присутність Папи на престольному святі апостола Андрія підкреслила солідарність Рима з Фанаром, особливо на тлі напружених відносин останнього з Московським патріархатом через українське питання. Під час урочистостей Патріарх Варфоломій знову назвав війну в Україні «братовбивчою і ганебною», давши чітку оцінку діям сил, що намагаються виправдати агресію релігійними аргументами. Таким чином, зустріч була спрямована на перехід від декларативних жестів до обговорення сутнісних питань віри в межах спільної спадщини неподіленої Церкви.
Апостольське послання In Unitate Fidei та захист нікейської віри
За кілька днів до початку візиту, 23 листопада 2025 року, Ватикан оприлюднив Апостольське послання Лева XIV під назвою In Unitate Fidei («У єдності віри»). Цей документ задав інтелектуальний і богословський тон усій подорожі, змістивши фокус із дипломатичних протоколів на саму суть християнського Одкровення. У центрі послання понтифік провів сміливу історичну паралель між духовною кризою IV століття та станом сучасної людини. Він нагадав, що александрійський пресвітер Арій навчав про Христа як про «вище творіння», але не істинного Бога, єдиносущного Отцю. Сьогодні, на думку Лева XIV, ми бачимо рецидив аріанства у новій формі: світ охоче приймає Ісуса як великого морального вчителя, геніального реформатора чи «духовного супергероя», але вперто відмовляє Йому в онтологічній божественності.
Єпископ Рима наголосив, що вірність слову «єдиносущний» — це не церковна археологія, а захист реальності Боговтілення, без якого християнство перетворюється на безсилий набір моральних повчань. У посланні знову прозвучало питання, що було ключовим у залах Нікейського палацу: «Якщо Бог не став людиною, як взагалі смертні можуть стати причасниками вічного життя?». Таким чином, захист нікейської ортодоксії було представлено як єдиний шлях збереження християнської ідентичності в сучасному секулярному світі.
Крім захисту віри, послання містило стратегічний екуменічний сигнал. Визначивши Нікео-Царгородський Символ як «спільне сповідання усіх християнських традицій», Лев XIV надав богословське обґрунтування для його прочитання у первісній формі, вільній від пізніших латинських нашарувань. Цей документ став своєрідною богословською прелюдією, яка засвідчила готовність Риму повернутися до витоків віри неподіленої Церкви та відкрила двері для історичного кроку, що мав відбутися в Нікеї. Такий підхід став богословською «дорожньою картою», яка допомогла створити атмосферу довіри та підготувала ґрунт для подальшої спільної молитви безпосередньо в Нікеї.
Дипломатичний етап в Анкарі та символічні жести
27 листопада 2025 року літак авіакомпанії Ita Airways із Папою Левом XIV приземлився в Анкарі. Розпочалася офіційна частина подорожі, яка на цьому етапі мала підкреслено державний характер. Програма в столиці розпочалася з відвідин Аниткабіру — мавзолею засновника сучасної Турецької Республіки Мустафи Кемаля Ататюрка. Хвилиною мовчання біля могили та записом у Книзі почесних гостей про Туреччину як «міст між Сходом і Заходом» Єпископ Рима засвідчив повагу до принципу відокремлення релігії від держави.
Центральною подією дня стала аудієнція в Президентському палаці Бештепе з Реджепом Таїпом Ердоганом. Під час зустрічі сторони обговорили статус Єрусалима та конфлікти на Близькому Сході, наголосивши на неприпустимості насильства на релігійному ґрунті. Особливий резонанс викликав обмін подарунками: президент Туреччини підніс понтифіку керамічне панно із зображенням «Доброго Пастиря». Це зображення є копією ранньохристиянської фрески, виявленої археологами в серпні 2025 року в підземній гробниці III століття в місті Ізнік (давня Нікея). Цей жест турецької влади експерти розцінили як акт культурної дипломатії, що демонструє визнання Туреччиною свого статусу хранительки ранньохристиянської спадщини Анатолії.
Увечері Лев XIV зустрівся з нечисленною католицькою громадою Туреччини. Звертаючись до вірян як до «малого стада», він наголосив, що життя на землях перших Вселенських Соборів є не лише даром, а й відповідальністю за збереження християнської присутності. Дипломатичні зустрічі в Анкарі створили необхідний фундамент для подальших подій у Нікеї та Стамбулі, підкресливши політичну вагу діалогу в регіоні.
Екуменічна молитва в Нікеї біля підводної базиліки
28 листопада 2025 року центральні заходи візиту перемістилися до стародавньої Нікеї (сучасний Ізнік). Головною подією стало спільне молитовне служіння на березі однойменного озера, поблизу руїн базиліки Святого Неофіта. Цей храм, виявлений під водою у 2014 році, вважається ймовірним місцем засідань Першого Вселенського Собору 325 року. Для проведення служби безпосередньо над місцем розташування стародавніх фундаментів було споруджено спеціальний помост.
Захід під назвою «Екуменічне молитовне служіння» зібрав широке коло представників християнських конфесій. Окрім Патріарха Варфоломія та Папи Лева XIV, у молитві взяли участь предстоятелі та делегати давніх Східних Патріархатів — Олександрійського, Антіохійського та Єрусалимського. Також були присутні ієрархи Дохалкидонських Церков (Коптської, Сирійської, Вірменської), представники Англіканської спільноти та протестантських громад. У своїх зверненнях лідери наголосили на важливості Нікейського Собору як спільної основи віри, що об’єднує християн попри століття розділень.
Визначальним моментом зустрічі стало спільне проголошення Нікейського Символу віри грецькою та англійською мовами. Важливою богословською деталлю стало те, що Єпископ Рима виголосив текст без латинської вставки Filioque («і від Сина»), використавши оригінальне формулювання грецькою мовою: «Що від Отця ісходить». Цей крок став де-факто визнанням Римом пріоритету грецького тексту 381 року та поверненням до спільної догматичної бази першого тисячоліття.
Служіння проходило в умовах посилених заходів безпеки через протести радикальних кіл. За периметром проведення заходу відбулася акція членів турецької ісламістської партії «Yeniden Refah Partisi» на чолі з Мехметом Кайгусузом. Протестувальники заявляли про нібито загрозу суверенітету країни та критикували «відродження візантизму». Попри це, запланована програма була повністю виконана, і ввечері делегації повернулися до Стамбула.
Стамбул: міжрелігійний діалог та Спільна декларація на Фанарі
29 листопада 2025 року програма візиту в Стамбулі поєднала заходи міжрелігійного та екуменічного характеру. Ранок розпочався з відвідин Блакитної мечеті (Султанахмет), де Лев XIV став третім в історії Єпископом Рима, який переступив її поріг. Понтифіка супроводжували міністр культури і туризму Туреччини Мехмет Нурі Ерсой та головний муфтій Стамбула Емруллах Тюнджель. Під час огляду мечеті Лев XIV утримався від демонстративних молитовних жестів. На слова імама: «Це дім Аллаха… якщо хочете, ви можете молитися», Папа відповів простою фразою: «Це добре» (“That’s OK”). Понтифік не здійснював хресного знамення чи інших християнських жестів, а провів кілька хвилин у мовчазному зосередженні, виявляючи повагу до місця. Пізніше Ватикан роз’яснив, що Предстоятель Католицької Церкви, виявляючи повагу до “дому молитви”, утримався від спільних релігійних дій, аби уникнути звинувачень у синкретизмі та чітко засвідчити християнську ідентичність.
Близько полудня понтифік відвідав сиро-яковітську церкву Мор Ефрем, де зустрівся з представниками християнських меншин міста: вірменами, сирійцями, халдеями та католиками різних обрядів. На цій зустрічі був присутній і Патріарх Варфоломій, який привітав Папу на нейтральній території ще до офіційного прийому на Фанарі. О 15:30 Єпископ Рима прибув до резиденції Вселенського Патріарха, де в соборі Святого Георгія відбулася подячна молитва (доксологія). Папа зазначив, що був глибоко зворушений діаконським проголошенням прохання про єдність усіх.
Центральною подією дня стало підписання Спільної декларації, що відбулося в залі Патріаршого палацу. У документі сторони підтвердили рішучість продовжувати шлях діалогу заради відновлення повної єдності між «Церквами-сестрами» та назвали ювілей Нікеї винятковим моментом благодаті. Декларація зафіксувала спільну віру в Нікейський Символ та висловила підтримку роботі Смешаної міжнародної комісії з богословського діалогу, яка наразі обговорює найбільш складні питання, зокрема Filioque та папський примат. Також лідери задекларували бажання знайти постійне рішення для спільного святкування Пасхи, згадавши досвід 2025 року. Окрему увагу було приділено засудженню будь-якого використання імені Божого для виправдання насильства та заклику до припинення воєн.
Увечері понтифік відслужив Месу для католицької громади на стадіоні Volkswagen Arena, де зібралося близько 4000 вірян, серед яких були дипломати та біженці з Близького Сходу. У проповіді він розвинув поняття «логіки малості» (logic of littleness), наголосивши, що сила Церкви полягає в якості християнського свідчення, а не в ресурсах. На католицькій месі був присутній і Патріарх Варфоломій — у молитовному, але не літургійному порядку. Це стало дзеркальним жестом поваги: так само, як і Папа наступного дня на Фанарі, Патріарх засвідчив братство, не порушуючи при цьому існуючих канонічних меж.
День святого Андрія та завершення візиту
30 листопада 2025 року, у день пам’яті святого апостола Андрія Первозванного, візит досяг своєї заключної стадії. Перед початком основних урочистостей Лев XIV відвідав вірменський кафедральний собор Пресвятої Богородиці в кварталі Кумкапи, де зустрівся з Патріархом Сааком II (Машаляном). Цей візит став актом солідарності Рима з вірменським народом та усіма християнами Сходу, які зазнали тяжких гонінь у XX столітті, але зберегли вірність Христу.
Головна подія дня відбулася в Патріаршому соборі Святого Георгія на Фанарі, де проходила урочиста Божественна літургія. Її очолив Патріарх Варфоломій, якому співслужив Патріарх Олександрійський Феодор ІІ. Спільне служіння предстоятелів Константинопольської та Олександрійської Церков — першої та другої за честю у диптиху — стало потужним сигналом єдності древніх патріархатів у підтримці екуменічного курсу. Єпископ Рима був присутній на літургії як почесний гість, одягнений у єпископський омофор. Оскільки повне євхаристійне спілкування наразі залишається неможливим, Папа не співслужив літургію. Він молитовно брав участь у службі, перебуваючи на почесному місці (стасидії), та виголосив молитву «Отче наш».
У проповіді Патріарх Варфоломій підкреслив, що контакти між Римом і Константинополем є конкретним вираженням прагнення до єдності. У своєму зверненні після літургії Лев XIV зазначив, що спільне паломництво до Нікеї підтвердило важливість Нікейського Символу віри як основи для визнання християн братами і сестрами. Понтифік також окреслив нові горизонти для спільного християнського свідчення. Окрім питань екології та миру, він наголосив, що технологічний прогрес і штучний інтелект мають служити всебічному розвитку кожної людини, а не ставати привілеєм обраних. У цьому етичному вимірі голос об’єднаного християнства має звучати особливо потужно.
Після завершення служби Предстоятелі спільно благословили вірян з балкона резиденції. На знак пошани відбувся обмін дарами: Папа підніс Патріарху пам’ятний подарунок (за даними ЗМІ — ікону святих братів-апостолів Петра і Андрія), а Варфоломій подарував гостю ікону святого апостола Андрія з частинкою його мощей. Візит завершився офіційною церемонією в аеропорту, після якої Лев XIV вилетів до Бейрута. Ліванський етап подорожі мав підкреслений молитовний характер — понтифік вирушив вклонитися мощам святого Шарбеля, великого аскета Сходу, шанованого як католиками, так і православними.
Реакції християнського світу на візит понтифіка
Візит Папи Лева XIV до Туреччини викликав неоднозначну реакцію в християнському середовищі, ставши відображенням різних очікувань та побоювань. Для Вселенського Патріархату ця подія стала вагомим свідченням підтримки з боку Рима, особливо в період триваючого конфлікту з Московським патріархатом через українське церковне питання. Грецькі церковні ресурси, зокрема Romfea та Orthodoxia News Agency, детально висвітлювали заходи, зосереджуючись на спільній молитві в Нікеї та підписаній декларації. Заяви Патріарха Варфоломія, у яких він назвав війну в Україні «братовбивчою та ганебною», були сприйняті як знак солідарності з українським народом.
Офіційна Москва обрала шлях ігнорування події, не опублікувавши на ресурсах Московської Патріархії жодної згадки про візит, що пояснюється розривом євхаристійного спілкування з Константинополем. Водночас неофіційні російські ресурси відреагували різко, характеризуючи зустріч як «уніатський шабаш» та «латинську пастку». З боку цих кіл звучали звинувачення у «зраді православ’я» та спробах створення «східного папізму». Подібні настрої висловили і грецькі ревнителі традиції. Видання Orthodoxos Typos назвало Папу «вождем єресі», а сам візит — «тривожним сигналом» та «темним задумом», вказуючи на канонічну заборону спільних молитов з інославними та висловлюючи побоювання щодо розмивання православної ідентичності.
У католицькому світі реакції також розділилися між схваленням та занепокоєнням. Мейнстрімні медіа назвали подію «моментом Нікеї», акцентуючи на читанні Символу віри без Filioque. Проте консервативне крило, представлене ресурсами на кшталт Inside the Vatican та Catholic World Report, висловило занепокоєння щодо можливого догматичного релятивізму та відмови від власних традицій заради дипломатичних цілей. В Україні ПЦУ та УГКЦ привітали зближення Предстоятелів. Особливу увагу привернула перспектива встановлення спільної дати Великодня.
Підсумки візиту та перспективи до 2033 року
Завершивши свою історичну місію на берегах Босфору, Папа залишив християнському світу ряд важливих питань для подальшого осмислення. Підсумки чотирьох днів перебування понтифіка в Туреччині фахівці характеризують як перехід від «екуменізму жестів» до «екуменізму сутностей», де на перший план виходить обговорення фундаментальних питань віри. Головним результатом подорожі стало не лише дотримання дипломатичного протоколу, а звернення до спільної догматичної спадщини першого тисячоліття. Символічним актом повернення до спільної віровчительної бази стало публічне читання Символу віри без вставки Filioque. Цим кроком Рим підтвердив пріоритет оригінального тексту 381 року не лише на словах, а й у літургійній практиці.
Спільна декларація, підписана на Фанарі, зафіксувала намір сторін працювати над вирішенням складних богословських та канонічних розбіжностей через роботу Смешаної міжнародної комісії. До переліку ключових завдань увійшли узгодження єдиної дати святкування Великодня та богословське переосмислення питання папського примату. Обидва лідери неодноразово згадували 2033 рік — 2000-ліття Воскресіння Христового. Пропозиція зустрітися в Єрусалимі у 2033 році зміщує фокус з минулого (Нікея-325) на майбутнє. Це дає Церквам вісім років для реальної підготовки, головним пунктом якої має стати остаточна реформа календаря для спільного святкування Великодня.
Для православного світу вагомим фактом залишається те, що новий понтифік обрав саме цей екуменічний вектор для своєї першої закордонної поїздки. У контексті України візит продемонстрував солідарність Рима та Константинополя, що стало моральною опорою на тлі засудження військової агресії. Спільний голос Предстоятелів підтвердив позицію, згідно з якою християнство не може бути ідеологією на службі імперій, а будь-яке використання імені Божого для виправдання насильства є неприпустимим.
Попри досягнуте порозуміння, структурні розбіжності та тисячолітній досвід розділення залишаються реальними перешкодами. Відсутність спільного причастя під час літургії на Фанарі стала нагадуванням про те, що шлях до повної єдності потребує подальших зусиль. Проте візит до Нікеї засвідчив, що єдність починається не лише в офіційних кабінетах, а в готовності вірян бачити один в одному братів у Христі. Завершальні слова Спільної декларації про те, що Бог не залишить людство, підкреслюють надію на спільне свідчення віри перед обличчям сучасних викликів.
Фото: dw.com