Всім православним, всім християнам, всім віруючим в Бога українцям та друзям України.
Дорогий брат, дорога сестра!
Можливо, в тебе теж є відчуття, що зараз ми знаходимось в ще більш небезпечному становищі, ніж у перші півроку великої війни? Бо тоді у наших воїнів, у всіх нас було більше внутрішніх ресурсів. Тоді ми бачили постійне зростання допомоги світової спільноти, а сьогодні ця допомога дедалі скорочується. Тоді, поряд та по всій країні, ми бачили розквіт взаємодопомоги, жертовності, а сьогодні все це ніби зникає… І це відчуття можливої катастрофи паралізує страхом, вводить у безпорадність та навіть у відчай, ще більше лишаючи сил. А до цього додається: а що я, власне, можу змінити? Здається, що нічого!
Але саме з цього відчуття ми, об’єднавшись, можемо творити неймовірне. Саме визнавши нашу слабкість, ми можемо віддати її та наше безсилля в Руки Того, для Кого не існує неможливого – Всемогутнього Бога, Який є Творцем неймовірного.
МОЛИТВА
Тому закликаємо тебе разом з нами почати негайну духовну мобілізацію, долучитись до спільної молитви. Ти вже давно молишся про Його допомогу? Тоді ми скажемо, як цю молитву зробити більш дієвою.
ПРАВДА та НАДІЯ
Перша умова – лише правда. Не відвертайся від гіркої правди. Про себе та про стан наших справ. Ти вже, напевно, знаєш, як можна, хапаючись за різні обнадійливі прогнози, потім гірко розчаровуватись, заганяючи себе в ще більший розпач. І знову шукати обнадійливих новин, заспокоювати себе та знову падати в прірву розчарування. Замість катання на цій гойдалці скажи собі: «так, все важко, насправді дуже важко» та почни молитись саме з такого, максимально правдивого усвідомлення, але маючи подумки слова, що сказав Бог св. апостолу Павлу: «Сила Моя здійснюється в немочі» (2 Кор. 12:9). Це підтвердили б нам зі свого досвіду безліч святих: коли людина усвідомлює свою неміч, свої недостатні сили, щоб впоратись з випробуваннями, якщо й сама робить те, що в її силах, та починає молитись Богу, як Єдиному, хто насправді може допомогти встояти, саме тоді Бог потужно проявляє Себе! Але частіше не відразу. Часто – ніби в останню мить, коли здається, що все, кінець! Тому молись, не втрачаючи надії.
В плеканні та збереженні надії тобі допоможуть, наприклад, читання історичних книг Старого Заповіту, особливо тих, в яких йдеться про війни та історичні випробування народу Божого (Вихід, Ісуса Навина, Суддів, книги Царств). Частіше згадуй, як Христос вгамував бурю на Генісаретському озері, коли учням здавалось, що ще трошки й човен потоне. А особливо згадуй, що коли Він помер на хресті – всі, навіть найближчі учні вважали, що Він програв, Його Місія провалилася. Але саме Його «програш» став Його Перемогою над сатаною та смертю. Молись з цією надією, з впевненістю, що Він не відмовить у милості та допомозі, коли навіть все ніби тобі говорить: залиш надію. Це і є крок віри. Пам’ятаєш, як вінчались віра та надія того, який почув: «дочка твоя померла, не турбуй же Вчителя» (Лк.8:49)?
А ще в плеканні надії нехай тобі допоможе й те усвідомлення, що росія розв’язала цю війну завдяки патологічній, масованій, збоченій брехні. Роками вкладаючи її в вуха своїх громадян та сіючи по світу. Батько брехні – сатана. Тому знай, що Бог не бажає вінчати сатанинську брехню перемогою (саме тому нам важливо бути правдивими). Але зло перемагає тоді, коли люди не об’єднуються проти нього або втрачають надію та віру. Тому пам’ятай: наша віра та надія на Бога – те, що дає можливість Йому діяти в нашому житті, руйнуючи причинно-наслідкові зв’язки, детермінованість негативних процесів, звершувати те, що для людей неможливе. Тому до цієї віри та надії стався, як до життєво важливого ресурсу, який треба підтримувати читанням, роздумами, вивільнивши для цього час.
Це щодо великого результату – встояти в цій війні. Але є такі наслідки молитви, яких ти не побачиш. Ось що пише один із капеланів: «Я чую сотні історій від наших військових про те, як рятує Господь. Тому моліться!». Комусь молитва врятує життя, якась ракета не влучить в ціль, не розірветься міна, зірветься атака ворога, десь Україні дадуть більше допомоги, ніж планували. Молячись, із часом ти будеш відчувати, що це не марно.
ПРАВЕДНІСТЬ
Окрім Правди, Віри та Надії є те, що робить нашу молитву «сильною» або «слабкою». Це те, якими ми є, чим сповнене наше життя. Наскільки присутнє зло в нас, наскільки є місце добру в нас. Справжньому, безкорисному добру. Бог в історії неодноразово відвертав катастрофи, якщо люди каялися, тобто виправляли своє життя. Згадай історію жителів Ніневії: «І Бог побачив їхні діла, що вони відвернулися від їхньої поганої дороги» і відвернув загибель Ніневії (Іона 3:10).
Зроби те, що окрім тебе ніхто не зробить – виправ своє життя, позбався від гріха, від того, що тебе руйнує. Не ображай, бо хейтери не ввійдуть у Царство Боже. Хай твоя правда без милості не ходить. Ти ж знаєш, як немилосердна правда може ранити та навіть вбивати? Не принижуй, не кради, не сварись (учись мирно й виважено обговорювати та вирішувати проблеми з іншими), тримай слово, не рознось плітки, примирись із ближніми, не зраджуй, не блуди, не піднось себе. Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе. Розв’яжи вузли сумління.
МИЛОСЕРДЯ та ЛЮДЯНІСТЬ
Твори добро, підтримуй, роби справи милосердя. Оглянься подумки навкруги і точно знайдеш тих, кому потрібна допомога. Хіба тебе не надихав той розквіт взаємодопомоги на початку війни? Тому допомагай: нашим військовим, пораненим, скаліченим, хворим, нужденним, тим, хто втратив своїх ближніх, у кого близькі в полоні або зникли без вісти. Підтримуй і донатом, і справами (хоч і малими), добрим словом, посмішкою, повагою. Навіть якщо тобі здається, що навкруги байдужість. Будеш іти цим шляхом і Бог почне тобі відкривати, що поряд немало небайдужих. Роби добро, незважаючи ні на що, не очікуючи вдячності або нагороди, не виставляючи його напоказ.
Війна озлоблює та розлюднює. Ми всі страждаємо від жорстокості росіян (Боже, скоріше осором цю жорстокість!). Саме тому життєво важливо нам зберегти людяність. Без неї все марно.
ЯК МОЛИТИСЯ
Добре, якщо ти зможеш почати з подяки. Попроси й про прощення. Бо навряд чи твоє життя в усьому таке, яким би хотів бачити його Творець. Проси про допомогу Бога у війні, як про милість, якої не заслуговуємо, а не про те, що Він ніби зобов’язаний зробити, бо «ми – хороші, а росіяни – погані». В нашому суспільстві багато несправедливості, того, що є злом в Його очах. Тому молись не тільки про перемогу, а й про добрі зміни в країні, в нас. Про Україну ти можеш молитись власними словами та вже складеними молитвами (в кінці – посилання на збірку таких молитов). Добре читати ті, що сподобаються тобі, вранці та ввечері. До постійних молитов додавай прохання про ті потреби та виклики, які бачиш у сьогоденні. Можна читати й окремі псалми, в яких прохання про допомогу проти ворога (псалом 3, 5, 6, 7, 11, 12, 26, 37, 55, 56, 63).
Ти можеш додати певну кількість Ісусових молитов, додаючи замість «помилуй мене» короткі прохання, змінюючи їх: Господи, Ісусе Христе, помилуй нас! Господи Ісусе Христе, спаси нас (…допоможи нам, …укріпи нас та наших військових, …захисти нас та ін.). Таку молитву можна творити періодично й протягом дня, у вільні хвилини або навіть роблячи якусь нескладну роботу. Або, якщо ти не християнин і така молитва тобі незрозуміла: Боже, помилуй нас (…допоможи нам, та подібне).
Якщо ти маєш особливе почуття та довіру до Божої Матері або до окремих святих, додай прохання про допомогу та молитви й до них. Але спочатку звертайся до Бога.
Коли читаєш або дивишся новини, не будь пасивним (пасивною). Прочитав (прочитала), наприклад: Важкий стан на такому-то напрямку, у росіян є успіхи. Відразу переведи це в молитву власними словами, на кшталт: Господи, не дай там росіянам успіху, зруйнуй, зірви їхні плани, укріпи наших військових, допоможи, бережи! Хай молитва буде короткою, але вклади в неї своє серце, внутрішні сили. І так – кожну новину, якщо йдеться про війну та випробування, пов’язані з нею, або про людські страждання. І себе від неврозу позбавиш, не накоплюючи безпорадність, і допоможеш.
Щоб протистояти такому сильному ворогу, треба не епізодичне, а постійне, спільне напруження наших зусиль. Та в цій війні неможливо не тільки виграти, а й встояти без допомоги Бога. Тому молимось, вкладаючи себе в таку молитву та підтримуючи відповідними справами. Така молитва багатьох знову, як і перший рік великої війни, відкриє шлях Його Силі та буде змінювати нас та Україну! Мобілізуємось!
Просимо поширення