23-25 вересня 2024 року в Нікосії, столиці Республіки Кіпр, пройшла експертна дискусія на тему «Нація і релігія в розширеному Середземноморському регіоні: соціальна згуртованість, ідентичність та політична участь в ісламі та православному християнстві», організована Фондом Конрада Аденауера. Її метою було виявити тенденції та виклики розвитку суспільств, які визначає релігія, або тих, в яких релігія відіграє велику роль. Доповіді стосувалися питань, пов’язаних з ісламом та православ’ям; нацією, націоналізмом та політиками ідентичності; співвідношенням між націоналізмом та релігією; правами людини, релігійною свободою, національною безпекою та інші. Учасники фокусувалися на історичній та сучасній ситуації в таких країнах, як Туреччина, Ліван, Єгипет та мусульманський світ загалом, з одного боку, і Україна, Росія, Сербія та інших суспільствах «православного світу», з іншого.
Лідія Лозова, член Софійського братства, зробила доповідь на тему «Церква, суспільство, держава в сучасній Україні» (з фокусом на православ’ї). Після загального огляду подій та тенденцій і українському православ’ї часів незалежності вона представила сучасну ситуацію навколо закону про “Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій”, завершивши доповідь розповіддю про візію та місію Софійського братства і наголосивши, що його ідеї та ініціативи мають потенціал стати основою для майбутніх кроків у напрямку порозуміння та церковної єдності в Україні на вищому рівні.
В рамках конференції відбулася екскурсія по визначних пам’ятках Нікосії, єдиного у світі міста, розділеного надвоє кордоном між Республікою Кіпру (членом ЄС), та окупованої Туреччиною північчю, яку населяють турецькі кіпріоти. Надзвичайно складна політична історія острова протягом століть включала місцевих православних греків, католиків-хрестоносців з кінця XII ст., турків, що з’явилися через османське завоювання в XVI ст. та пов’язані із суфізмом, англійців, які колонізували Кіпр як подарунок від османів заради захисту турецького населення через російсько-турецьку війну наприкінці 1870-х, а також сунітів, які прийшли після окупації острова Туреччинною 1974 та конфліктують з місцевими турецькими кіпріотами. Історії мирного співіснування та військового протистояння, імперіалізм, колоніалізм та протилежні націоналізми, а найблільше – сучасний заморожений конфлікт та (не)можливості його розв’язання стали тлом всієї конференції та стимулом для міркувань про шляхи громадянського та релігійного порозуміння в Україні.
