Священник Сергій Баршай, Софійське братство, УПЦ
Незрозуміло для чого, але митрополит Феодосій Снігірьов вчергове продемонстрував власну чужорідність Україні вцілому. На свято Покрови на проповіді за Божественною літургією у Покровському соборі м. Борисполя, розповідаючи про особливості вшанування цього свята у сучасній Греції, він зупинився на певних цікавих деталях. Сьогодні, виявляється, греки відзначають це свято 28 жовтня, більше пов’язуючи його не з подіями VII ст., а з 1940 роком – часами Другої Світової війни, коли тогочасний грецький прем’єр-міністр Іоанніс Метаксас, навіть ризикуючи втягненням всієї країни у війну, тим не менш сказав тверде «ні» (грецькою – «охі») на пропозицію фашистської Італії дозволити їхнім військам увійти на територію Греції та зайняти стратегічні об’єкти. Його позицію підтримав народ, який 28 жовтня вийшов на площі міст, скандуючи «охі!».
«Вони прирекли себе на війну. Вони не знали, якою буде кінець цієї війни. Дехто з них міркував, що це повне знищення буде грецького народу, але вони сказали «ні» нацизму. І після того, як Греція сказала «ні», почалися чудеса Божої Матері… Саме з покровом Божої Матері зв’язували і зв’язують греки до цього дня всі ті чудеса Божої допомоги, які відбувалися протягом всього часу Другої світової війни на території Греції.
Ось так віра і вірність Божій Матері і євангельським принципам грецького народу не тільки врятували його під час великої страшної війни, але і явили на майбутнє покоління йому покров Божої Матері. Те свято, яке не святкувалося так раніше, тепер святкується масштабно всією Грецією» – зазначив владика.
Саме тому 1952 року синод Еладської православної церкви вирішив перенести свято Покрови Божої Матері на 28 жовтня, коли було сказано це історичне «ні».
Здавалося б, скільки можна було би провести аналогій із цієї історії з нашою – українською – сучасністю. Можна було, наприклад, згадати, як у 2022 році жителі Херсону, Бердянська, Конотопа, інших наших міст виходили з голими руками зупиняти російські танки, скандуючи «Україна», «позор» або «домой», як мирні громадяни проводили багатоденні проукраїнські мітинги уже в нових жахливих умовах. Або як, будучи фактично приреченим, український моряк безстрашно відправив якомога подалі флагман російського воєнного флоту.
Сьогодні вже Україні, як колись Італія Греції в 40-х, Росія пропонує саме «добровільно інфікуватися нацизмом» (за словами Феодосія). І Україна вже принаймні з 2014 року промовляє своє «охі!», сплачуючи за це сотнями тисяч життів своїх громадян. Правда, владика навряд чи чує те українське «охі», бо в нього ж інший цивілізаційний вибір.
Але грецьку історію черкаський гість нагадував людям зовсім не для того, щоб порівняти її з тими страшними реаліями, в яких живе сьогодні вся Україна. Нинішньої війни для нього, як і завжди, не існує – владика живе іншим. «Ми теж стаємо перед викликами для нашої Церкви, перед викликами для канонічного устрою нашої Церкви. Сини віку цього нам пропонують багато чого такого, що не є сумісним з совістю християнина і іноді навіть з євангельським вченням. Хтось пропонує нам відступити від правди, хтось пропонує нам відступити від традицій церковних. Хтось пропонує нам відступити від честі і благородства, які повинні бути природніми для будь-якого християнина. Хтось пропонує зрадити нам з вами свою історичну пам’ять та пам’ять своїх предків».
Які має на увазі пропозиції, що «не є сумісними з совістю християнина і іноді навіть з євангельським вченням», від якої правди нам «хтось пропонує відступити», хто пропонує нам відступити від якихось «традицій церковних», а тим більше «від честі і благородства, які повинні бути природніми для будь-якого християнина» чи зрадити «свою історичну пам’ять та пам’ять своїх предків» – проповідник, звичайно, не уточнив.
Хоча і так не важко, що має на увазі цей палкий москвофіл. Чим ближче ми будемо до Росії (мабуть, в ідеалі – і до РПЦ, і до РФ), тим нам буде краще. А будь-які спроби від’єднатись, віддалитись від неї (у всіх проявах) – це «охі».
Тільки владика не уточнив на проповіді, що греки, будучи православними, також завжди були гарячими патріотами і своєї держави, і своєї – саме Грецької – Церкви. І їхні церковні свята завжди нерозривно пов’язані з історією своєї країни, свого народу. Можливо, не в останню чергу саме певні греко-італійські тертя в минулому спонукали греків тоді більш упевнено сказати «ні» агресору. Тому що грек, навіть той, що проживає далеко від своєї історичної Батьківщини, завжди буде її патріотом. А от якої країни патріот корінний киянин, нинішній митрополит Черкаський Феодосій Снігірьов? Вся його діяльність говорить про те, що точно не України.
Людина, яка через свою антиукраїнську діяльність натворила купу проблем у своїй єпархії, сміє повчати людей, у яких рідні воюють або вбиті на фронті саме захищаючи Україну від Росії. І не може зрозуміти це вірне чадо патріарха московського (або просто не хоче), що його переїзд з України у північно-східному напрямку вирішив би купу проблем не лише для до цих пір очолюваної ним (на превеликий жаль) Черкаської єпархії, але і для всієї Української Православної Церкви.