Протоієрей Сергій Прокопчук, Директор офісу Софійського братства
Бо рішення, ухвалені там, були сформульовані нечітко, двозначно. А з огляду на процедуру та форму їхнього прийняття, ці рішення Предстоятель може одноосібно анулювати у будь-який момент.
Особа Предстоятеля та його особисті заяви не можуть замінювати рішень Собору — або хоча б Синоду. Якщо завтра Предстоятелем стане промосковський кандидат і скаже, що нічого такого, як «канонічна незалежність», на соборі не ухвалювали — УПЦ автоматично перетвориться на МП.
Моє розуміння ситуації таке:
Митрополит Онуфрій, можливо, і прагне певної незалежності — може, навіть автокефалії. Але:
1. Він не визнає права Константинополя надавати автокефалію УПЦ. Ба більше, вважає патріарха Варфоломія «східним папою», що узурпує владу Церкви.
2. Москва сама автокефалію не надасть і не дозволить іншим її надати чи визнати.
3. Помісні Церкви колегіально автокефалію не надають — такого в історії не було. І вони її не визнають, якщо УПЦ проголосить її самовільно.
Відповідно, для УПЦ є два «таких собі» варіанти:
1. Продовжувати перебувати в сірій зоні «недоавтокефалії», з поступовим поглинанням Москвою та загрозою заборони в Україні.
2. Проголосити «незаконну» автокефалію — і повторити долю Філарета.
Але на таке в УПЦ ніхто не наважиться.
Єдиним реальним шляхом для УПЦ, який зможе її врятувати, є діалог і примирення з Константинополем. Жодні заяви вже не допоможуть.
Всі чекають реальних дій.
Одним із конкретних кроків, що міг би передувати налагодженню контактів із Константинополем і «відвести удар» від УПЦ з боку Помісних Церков, є визнання дій патріарха Кирила та РПЦ як аморальних, антихристиянських, єретичних і неканонічних. Та подальший заклик до Помісних Церков розглянути ці дії на Всеправославному соборі.
Це відкриє для УПЦ можливість:
1. Оголосити про повний розрив із Москвою — чого очікує українська влада.
2. Провести внутрішнє очищення від «московських прихвостнів» — кириловців.
3. Уникнути санкцій з боку інших Помісних Церков. Адже поки питання перебуває на розгляді Всеправославного собору, ніхто не засудить УПЦ за канонічні ініціативи.
А далі — відкриється простір для справжнього врегулювання ситуації у українському православ’ї.
Чи готовий до цього митрополит Онуфрій?
P.S. Це саме той сценарій, який пропонували Підписанти ще на початку війни… Дежавю)
P.P.S. Кейс ПЦУ свідомо не згадую — бо це сьогодні дуже болюче питання. Нехай ця рана трохи загоїться. Нехай біль стихне.