Священник Сергій Баршай, УПЦ
Архієпископ Олексій (Трейдер), клірик Православної Церкви в Америці, став другим іноземним православним ієрархом, який зустрівся з Путіним принаймні за останні пару років. Першим став Сербський патріарх Порфирій, який відвідував Москву в квітні цього року.
Під час візиту російського президента до США владика Олексій подарував йому ікону преп. Германа Аляскинського. Як зазначив архіпастир, «як знак подяки корінного населення Аляски лідеру тієї країни, яка направила колись сюди місіонерів. Адже Росія подарувала нам те, за що ми найбільш вдячні, що найбільш цінне – це православна віра».
Також ієрарх зазначив, що старається відвідувати Росію щороку. Адже, як і для його духовенства та семінаристів це завжди великий подарунок.
Нібито, все як завжди при подібних кількахвилинних заходах – чергові люб’язності, подарунки, посмішки… Проте ця зустріч (американського архієрея і російського президента) є далеко не звичайною. Це зустріч православного священнослужителя вищого рангу з найбільшим злодієм сучасності, на руках якого смерті мільйонів людей. А пройшла вона так, ніби архієпископ побачив доброго дідуся, лідера країни, з якої колись було принесено православну віру на його рідну землю.
Звичайно, Путін часто зустрічається з російським духовенством, але там усе зрозуміло. Вся РПЦ складається з заляканих служителів (не завжди Божих), які давно вже забули про християнські чесноти, а лише думають, як би продемонструвати свою відданість царю-батюшці. А тут що було?
Цікаво, а чи міг би владика відмовитися від такої ганебної зустрічі? Думаю – так, адже США – то країна, де точно є релігійна свобода і релігію точно не використовують у якихось політичних цілях. Але чи хотів би він це зробити? Напевно, що ні. Архієрей, який є корінним американцем і прийняв Православ’я уже в зрілому віці, майже десять років прожив на Афоні, тим не менш якось умудрився схопити московську бацилу, що аж навіть старається відвідувати щороку Росію.
Якими, цікаво, мотивами він керувався, коли ще в молодості вирішив навернутися до чужого для його родини Православ’я? Що штовхнуло його на поглиблене вивчення богослов’я і аж на прийняття чернецтва? Дуже сумнівно, що цим стало поклоніння перед російською «величчю» чи любов до матрьошок та балалайок. То звідки ж таке благоговіння і щира радість (і навіть подяка за подароване Православ’я!) при зустрічі з людожером?! Як можна сьогодні хоч якось пов’язати православних просвітителів Америки XVIII-XIX ст. і Путіна – вбивцю мільйонів, ут.ч. і православних, людей?!
Так, у Трампа були мотиви для цієї зустрічі – він про щось мріє, надіється чогось від неї добитися. А навіщо владиці було так ганьбити і свою Церкву, і самого себе? Чи все-таки в нього не було можливості відмовитися від зустрічі?
Сьогодні серед Помісних Православних Церков, на жаль, існує промосковська група, для яких Росія (і політична, і церковна) залишається «головним козирем Православ’я» (за висловом одного з сучасних предстоятелів) – навіть незважаючи на все те, що ця країна робить в Україні. Про Православну Церкву в Америці останнім часом можна було почути різні – навіть діаметрально протилежні – думки, але цей випадок підтверджує її промосковську орієнтацію.