Анна, Софійське братство
Із чим можемо порівняти Святу Літургію? Можливо, Літургія – це великий та смачнющий торт, на який ми з нетерпінням чекаємо цілий тиждень? Так, упродовж седмиці куштуємо не менш смачні різні страви – вечірні, акафісти, читання псалмів, повечір’я, особисту молитву зранку та увечері вдома, спілкування вірян один з одним (якщо воно є), але душа прагне дождатися неділі, щоби насититися Святим Духом повною мірою та відчути святковість дня, якого ми чекаємо щотижня протягом шести днів, до якого готуємося тілом та серцем.
І, беззаперечно, цей торт ми дуже любимо, бо скуштувавши маленький шматок хоча б раз у житті, жадатимемо його ще і ще, а пропустивши бодай одну Божественну Літургію, відчуватимемо нестачу улюбленого смаку та спраглість духу до Божої благодаті.
Торт завжди має останній ярус, на якому знаходиться найкраще та найсмачніше: те, що найбільше в ньому любимо (принаймні, мали б любити). До прикладу, вишенька.
Вишенькою, яка розташована на вершині торта, є Таїнство Причастя, дійшовши до якого, необхідно насолодитися всіма ярусами. Євхаристія як найсолодший смак Божественної Літургії дає можливість нам прийняти Тіло і Кров Христа – повною мірою відчути свято, до якого ми готувалися протягом попередніх шести днів.
Ця вишенька дуже велика, і її вистачає завжди на всіх, хто хоче прийняти. Та чи кожен прагне? Поставмо собі питання: «Якщо я не хочу / відмовляюся від найголовнішого та найсмачнішого в торті, то для чого щотижня його їм?»…