Американські журналісти провели обговорення гібридної війни Москви у релігійній сфері – міжнародна прес-конференція під назвою «Віра і свобода: протидія облудним наративам Москви» (Faith & Freedom: Opposing Moscow’s False Narrative), відбулася вчора, 16 грудня, в режимі онлайн. Захід був ініційований Робочою групою з адвокації України, Вашингтон (Ukraine Advocacy Task Force of DC). До зустрічі долучилася представниця Софійського братства Дарина Морозова. Журналісти, вчені, богослови та громадські діячі з різних країн зібралися, щоби озвучити небезпеку м’якої сили Москви, яку представляють контрольовані нею релігійні організації.
Політичний аналітик і журналіст Міхал о’Хюрлі (Miceal o’Hurley), який блискучо модерував дискусію, вказав на маніпулятивний характер інформаційної політики РФ, яка системно відвертає увагу Заходу від своїх воєнних злочинів, прикриваючи їх дискурсом про «переслідування православних київським режимом». Але чи справді віруючі в Україні зазнають утисків? Це питання модератор адресував українським християнам різних конфесій.
Пастор Роман Капран (Одеса/Пенсильванія) зауважив, що в Україні справді відбувається геноцид християн – і його проводить Росія, цілеспрямовано знищуючи церкви різних конфесій як осередки спротиву. Натомість, підтримувана Москвою РПЦ є троянським конем російської дипломатії у світі. Пастор стурбований тим, наскільки погано Захід розуміє логіку РФ. Актуальний конфлікт вважають суто українською проблемою. Однак патр. Кирил Гундяєв чітко окреслив мету «СВО»: це «священна війна» з «колективним Заходом» за збереження «Святої Русі». Весь Захід в його очах є «сатанинським» і має бути підкореним Росії, тому церковна дипломатія Москви скерована на розкол і послаблення американського суспільства.
Юрист Віктор Рудь також висловив занепокоєння тим, що Захід не бачить масштабів зарози. Укладена нині в Білому домі Стратегія національної безпеки створена під явним впливом російських спецслужб, а Трамп, який у 2017 р. обіцяв ніколи не визнавати анексію українських територій, нині відверто симпатизує Путіну. На думку американців, війна йде за території, але це не так – Росія має дуже багато землі. Війна в Україні – це лише початок війни із Заходом, і Європа відкриває очі на цю реальність лише зараз.
Сестра Васса Ларін, журналістка, теолог, викладачка КПБА, розповіла про свій багаторічний досвід перебування у РПЦЗ. До 2007 р. ця церковна структура зберігала незалежність від Москви і могла собі дозволити критику політики СРСР і РФ. Утім, під час «возз’єднання» з РПЦ дві Церкви підписали угоду, за якою усі єпископські висвяти РПЦЗ мають узгоджуватися з центром у Москві. Дивним чином, критика Росії негайно змінилася всебічною підтримкою і просуванням наративів Кремля. Тепер РПЦЗ активно долучається до очорніння української влади і перешкоджає підтримці ЗСУ урядом США. Ким же є нині єпископат РПЦЗ – агентами, корисними ідіотами чи просто заляканими функціонерами, які зобов’язані Москві своїми посадами? Ця незрозуміла позиція настільки обурила с. Вассу, що цього року вона наважилась перейти до ПЦУ.
Викладач, активіст та інфлюенсер Стів Лейсі (Steven Lacey) поділився своїм розчаруванням Російською церквою, до якої належав 16 років. Захопившись містичним досвідом православ’я, Стів почав відвідувати монастирі Санкт-Петербурга і став відданим чадом РПЦ. Але в ході ближчого знайомства з Росією він зіштовхнувся з неприйняттям інвалідності, жорсткою ідеологічною обробкою та відвертим промиванням мізків у освітніх центрах та на парафіях. Ще задовго до початку війни Захід поставав «сатанинським», а Україна – ворожою. «Путін хоче бачити мене корисним ідіотом» – це розуміння спонукало Стіва тікати подалі від РПЦ.
Найкращий спосіб не розчаровуватися у російському православ’ї – це ніколи ним не очаровуватись. О. Юрій Козловський (УКУ/Інститут св. Гавриїла у Вашингтоні), який 17 років прожив у СРСР, розповів про досвід радянських греко-католиків. Хоч їхня громада тривалий час перебувала у підпіллі, в ній відчувалася внутрішня свобода християнства, тоді як РПЦ була інфільтрована агентами КДБ і підвладна Москві. На його переконання, релігійна свобода має захищати релігію від держави – а не державні механізми, приховані під овчиною релігії. Натомість, сьогодні на окупованих територіях інославні мають ховатися, як і за радянських часів: жодна греко-католицька громада в Криму не зареєстрована офіційно, а протестантів катують і вбивають як «американських шпигунів». Захід досі ігнорував досвід жертв РПЦ, але тепер це змінюється. Добрі судження народжуються з поганого досвіду, а поганий досвід народжується з поганих суджень.
Історик і журналіст Юрій Фельштинський багато років вивчає спецслужби СРСР. Публікація архівів КДБ у 1991 р. показала, що весь єпископат РПЦ співпрацював зі спецслужбами, а деякі ієрархи були офіцерами КДБ. Розпад СРСР дав Церкві лише коротку передишку, адже незабаром контроль над нею взяла в свої руки ФСБ. Відділ зовнішніх відносин РПЦ був перетворений на дипломатичне знаряддя спецслужб, до якого Захід ставиться з більшою довірою, ніж до політиків. Отже, РПЦ діє на Заході не як Церква, а як знаряддя спецслужб. Чи має РПЦ шанс на перезавантаження? Це залежить не від неї. Проблема не в Церкві як такій, а в структурах, які її тісно контролюють. Оскільки режим ФСБ воцарився в Росії надовго, ближчим часом зміни не передбачаються.
Люсі Еш (Lucy Ash), журналістка, авторка книги “Дубинка і хрест” (The Baton and the Cross), висвітлила підтримку Церквою домашнього насильства в Росії, де насильство постає новою доброчесністю. Коли Мерджорі Грін розповідає у Конгресі США про буцімто вбивство християн Зеленським – це кричуще викривлення дійсності. Люсі Еш особисто спілкувалася зі священниками, які підтримували народ в окупованому Херсоні і за це піддавалися цинічним тортурам, як о. Сергій Чудинович, або були вбиті. Цю правду не вдається донести ані до росіян, затуманених телебаченням, ані до американських мачо, яким РПЦ імпонує як «Церква традиційних цінностей» із жінкою на кухні і канонізованою маскулінністю.
Журналіст і богослов Сергій Чапнін (Фордемський університет) нагадав про міжцерковну єпископську асамблею в США, яка минулого року розкритикувала українське законодавство проти РПЦ. На думку доповідача, українці упустили шанс донести свою думку до цього зібрання – утім, їх навряд чи б туди допустили. Сам Сергій теж не отримав доступ на цей захід і не дочекався відповіді на запитання до проводу РПЦЗ: чому вони так і не засудили воєнну агресію Росії. Чапнін нагадував очільнику РПЦЗ Ніколаю Ольховському, що підтримка Гітлера свого часу нічим не допомогла його структурі. Модератор зауважив, що діалог – це добре, але не завжди знаходяться люди, готові когось слухати. Однак Чапнін вважає, що такі люди в РПЦ є, адже це далеко не моноліт. Тим більше різноманіття позицій наочне в УПЦ, тому уряд України має розрізняти ці настрої, а не зводити всю УПЦ до прибічників патр. Кирила.
На завершення модератор нагадав історію Єпископальної Церкви, яка відділилася від Церкви Англії внаслідок війни за незалежність США. В результаті, США здобули незалежність, і зараз дві Церкви перебувають у спілкуванні. Теперішні проблеми теж можуть бути розв’язані з плином часу, адже час належить Богові.