Преамбула
З 1 по 3 грудня 2025 року близько 90 церковних лідерів, представників Церков та національних рад Церков, екуменічних партнерів і науковців зібралися у Гельсінкі (Фінляндія) на конференцію «Опір імперії, утвердження миру. Церкви протистоять ідеології “русского мира”», організовану Конференцією європейських Церков у співпраці з Євангелічно-Лютеранською Церквою Фінляндії та Православною Церквою Фінляндії.
Конференція була присвячена нагальній потребі церков протистояти імперським наративам та ідеології «русского мира» шляхом чесного історичного аналізу, богословської ясності та моральної відваги.
Підживлена цією ідеологією, російська війна проти України є водночас військовою, політичною та гуманітарною агресією, яка спричинила страждання мільйонів і загибель сотень тисяч людей. Під загрозою — не лише життя тих, хто безпосередньо постраждав, але й спільне майбутнє Європи, адже війна вражає демократичні основи, на яких збудовані наші суспільства.
Що таке ідеологія «русского мира»?
Від часу розпаду СРСР російські інтелектуальні кола та Російська Православна Церква висували низку ідей щодо суспільної ідентичності та політичного експансіонізму під ідеологічною парасолькою «русского мира» (Russkii mir).
«Русский мир» пропагувався як культурний, духовний і геополітичний простір, а також як сфера впливу та окрема цивілізація. Ці ідеї часто були внутрішньо неузгодженими й розмивали межу між політичною ідеологією та богослов’ям, спотворюючи християнську віру.
До 2020-х вони сформувалися в імперську ідеологію, яка слугувала виправданням неспровокованої російської агресії проти України як «священної війни», аж до попереднього обіцяння відпущення гріхів солдатам, що здійснюють воєнні злочини.
Ця ідеологія є спадкоємницею давніших російських теополітичних доктрин — таких як «Москва — Третій Рим» і «Свята Русь» — а також радянського експансіонізму.
Ідеологія «русского мира» заперечує національну ідентичність українців і сусідніх народів, а також їхнє право на самовизначення. Спираючись на дуалістичну картину світу, вона зображує Захід — із його наголосом на правах людини, демократії, лібералізмі, гендерній рівності та індивідуальній автономії — як зло, якому Росія нібито протистоїть у «метафізичній битві» за «традиційні цінності».
Російська Православна Церква продовжує надавати квазибогословську та інституційну підтримку вторгненню, придушуючи будь-який інакодум серед духовенства та мирян. Водночас вона використовує екуменічні зв’язки для просування «традиційних цінностей», викривлення факту агресії як «самооборони» та протидії міжнародному осуду російських дій.
Чому ідеологія «русского мира» є богословськи хибною
Скажімо прямо: твердження, що смерть солдата на полі бою автоматично очищає його гріхи й робить цю смерть «жертовною», є єрессю — так само, як і називання російського вторгнення в Україну «священною війною» або представлення Росії як «держави-катехона», що нібито стримує світове зло.
Ідеологія «русского мира» є перекрученням Євангелія в самій його основі. Кожна людина носить у собі образ Божий — відбиток, який не може бути стертий, поглинутий чи змінений кимось іншим. Це основа християнського розуміння людської особи: людина стоїть перед Богом у своїй непорушній гідності — перед будь-якою нацією, культурою чи цивілізацією. Жодна ідеологія не має права підпорядковувати цю реальність власним цілям.
Однак ідеологія «русского мира» проповідує ненависть і війну, а не любов Христа і мир. Для християн не може існувати «священної війни». Війна несумісна з ученням і прикладом нашого Господа Ісуса Христа.
Відповідальність церков — ставити Христа в центр. Традиційне вчення про три служіння Христа — царське, пророче й священницьке — може дати нам чіткі орієнтири, прийнятні для різних конфесій.
Перше: Христос як цар — але цар, який служить і допомагає знедоленим, а не панує через насильство.
Друге: Христос як пророк — у традиції пророків Старого Завіту, які викривали несправедливість.
Третє: Христос як первосвященник — що нагадує нам про спільноту церкви, силу молитви, поради та зцілення.
Таким чином, три служіння Христа окреслюють, що означає для церков протистояти імперії та утверджувати мир: служити з пристрастю, говорити сміливо та молитися вірно.
Як повинні реагувати європейські церкви
У світлі нашої християнської відповідальності ми беремо на себе служіння Христа — царське, пророче та священницьке.
У межах нашого спільного свідчення в ініціативі Pathways to Peace ми підтверджуємо такі дії — у двох взаємопов’язаних напрямках, «Опір імперії» та «Утвердження миру» — і закликаємо наші Церкви та організації робити те саме.
Опір імперії
Протидія ідеології, зловживанню вірою та пропаганді
• Посилювати українську стійкість перед ідеологією «русского мира» та її нищівними наслідками.
• Викривати зловживання вірою з боку православних та інших церков у Росії, зокрема оголошення «священної війни».
• Пропонувати відповідальну богословську рефлексію щодо «русского мира», зокрема демаскувати сакралізацію політичної влади.
• Формувати богословську грамотність, здатну розпізнавати та долати зловживання релігійною мовою.
• Надавати пріоритет демократичній освіті та широкому залученню громад, щоб люди могли протистояти маніпуляціям, пропаганді й дезінформації.
• Називати гріх гріхом, зокрема коли Росія чинить воєнні злочини проти України.
Внутрішня відповідальність церков
• Критично осмислювати власну імперську спадщину.
• Підтримувати російські дисидентські голоси, які протистоять релігійному націоналізму та винятковості.
Моральна відповідальність і громадське свідчення
• Заохочувати збирання та збереження свідчень постраждалих та загиблих.
• Реагувати на вторгнення Росії, керуючись постійною вимогою любові, уникаючи дегуманізації.
Утвердження миру
Пряма підтримка жертв та постраждалих від війни
• Надавати притулок біженцям і підтримку тим, хто був змушений покинути домівки.
• Молитися та заступатися за жертв злочинів проти людяності, зокрема за українських дітей, незаконно депортованих до Росії.
Духовні практики миру
• Регулярно включати молитви за братів і сестер в Україні та за всі місця, що страждають від війни.
• Молитися за тих, хто причетний до російської агресії, щоб Божа благодать навернула їх до Євангелія, надихнула на покаяння й відкрила шлях до справедливого миру.
Побудова справедливого та примиреного майбутнього
• Розвивати діалог правди і примирення між місцевими церквами Східної та Західної Європи, а також церквами в Росії, що протистоять релігійному націоналізму та імперським концептам.
• Заохочувати та підтримувати ненасильницьке запобігання конфліктам, трансформацію конфліктів і тривалу працю зцілення травм.
• Захищати демократію, стверджуючи гідність людської особистості й права людини.
• Підтримувати міжнародне право, зокрема принцип недоторканності міжнародних кордонів.
Джерело: ceceurope.org