Відповідь надана під час дискусійної панелі на Круглому столі «Сучасне Українське Православ’я: руйнування міфів заради примирення православних в Україні», який відбувся 29.04.2025 р. у Києві в межах просвітницько-аналітичного проєкту «Сучасне Українське Православ’я: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства», організованого Софійським братством за підтримки фонду Renovabis.
Юрій Чорноморець: Треба не просто конструювати якісь міфи (ідеї – ред.), наприклад, «відкрите православ’я нового типу». Треба конструювати такі міфи, які б чіпляли, заражали людей. Вони повинні бути, по-перше, простими, по-друге, дуже розпливчастими, тобто прийнятними для багатьох, по-третє, завжди повинен бути лібералізм, який «маскується» под помірковане православ’я: «ми дуже традиційні, ми відроджуємо справжню традицію» і так далі.
Відповідно, в чому наша виграшна позиція? Сучасне православне богослов’я сформулювало нову концепцію «За життя світу», де є безліч ідей, які вже готові до XXI століття, до того майбутнього, де нам треба те православ’я майбутнього, і намічено повністю, яким може бути це православ’я майбутнього. Ця доктрина у Вселенському Православ’ї сприйнята Вселенським патріархатом і запропонована для обговорення всім наступним.
Кому вона запропонована? В першу чергу тим суспільствам, які в кризі, як ми. І нам це потрібно. Або, наприклад, американському суспільству, розділеному всіми цими культурними війнами між крайніми республіканцями та крайніми демократами.
Нам дуже важливо зрозуміти, що вже є те, що можна просто адаптувати до українських умов, і, відповідно, воно вже буде працювати. Чому? Тому що нам треба єдність, але єдність діалогічна. Будь ласка, там все це є. І тому давайте туди рухатися і займатися популяризацією сучасного православного богослов’я, популяризацією цієї соціальної доктрини, формування українського варіанту, прийнятного для обох юрисдикцій. І, відповідно, життя так, ніби вже ось є ідеї, є люди, ми тут живемо, живий Христос, і так, ніби єпископів немає.
Наше православ’я повинно бути таким, що ніби сталася ядерна війна, і всі єпископи загинули, а ми, як таргани, вижили. Ми, як вірус, вижили. Нам треба бути дуже такими заразними в цьому відношенні – це дуже важливо. Неважливо, скільки людей починає це, головне, щоби відбулося інфікування, і воно продовжило існувати.
Звичайно, ідеально було б, якби було об’єднання. І ще раз підкреслю, що те, що єпископи неідеальні, це якраз сприяє можливості об’єднання. Якби вони були десь в одній з юрисдикцій ідеальні, тоді б ми сиділи і думали, що ми ніколи не поєднаємося. Неідеальні – це класно, значить, зможуть знайти спільну мову. Яка суперечність між владикою Павлом Лебедем і владикою Михаїлом Зінкевичем? Вони там за півгодини (за певних обставин – ред.) знайдуть спільну мову. Відповідно, всі інші теж знайдуть спільну мову. Це радикальний приклад непримиренних, які готові знищувати один одного. А всі інші більш помірковані. Тобто, нам треба бути оптимістами. Ми повинні зробити єдність вже зараз тут, а вони колись прийдуть до нас.