Доповідь представлено 29 квітня 2025 р. на Круглому столі «Сучасне Українське Православʼя: руйнування міфів заради примирення православних в Україні та консолідації українського суспільства» організованому «Софійським братством» за підтримки фонду «Renovabis». «Софійське братство» може не поділяти позицію спікерів, також окремі думки представників братства, висловлені в рамках проєкту, можуть не представляти консолідовану позицію «Софійського братства».
Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету, священник ПЦУ
Хороше питання, яким має бути богослів’я? Чи має воно бути? Це інше питання. Інше питання, чи є богослів’я мисленням? Принаймні, сучасне. Принаймні, те, на яке спираються ексклюзивістські чи фундаментарістські моделі. І, знову ж питання, чи є богослів’я в Україні як жива традиція і з якої традиції воно витікає. Тут запитань більше, ніж відповідей. Тому я почну, напевно, з власної історії.
Ідея відкритого православ’я з’явилася в форматі виходу з богословського контексту, коли стало зрозуміло, що з тим, що насувалося, фактично, з початку 2000-х років, треба щось робити. І тоді в колі людей, які прийшли в церкву в 1980-1990-х і по 2020-2025 роки, і які займалися богослів’ям, освітою, просвітою, інформаційними проектами, видавничою діяльністю, виникла ідея як відповідь на виклик.
Вони поставили питання: що робити з цими тенденціями? І хто ми є? Саме тоді з’явилася ідея відкритого православ’я.
Але цікаво, що коли ідея з’явилася і була публічно артикульована, коли почив діяти Відкритий православний університет, на події я міг запросити і зібрати кого завгодно: до мене приходили юдеї, мусульмани, протестанти, греко-католики, католики. От тільки з УПЦ, до якої я тоді належав, до мене не приходили…
Але була одна парадоксальна мить. Коли почалася історія з Томосом, ми влітку проводили круглий стіл, в назві якого вперше використали таке словосполучення як «Православна Церква України», тому що нам здавалося, що треба якось так назвати, щоб не було прив’язки до жодної з юрисдикцій, які на той час існували в Україні. І от на той круглий стіл до мене прийшли в переважній більшості духовенство і віруючі УПЦ. Саме в декларації Мережі відкритого православ’я в серпні 2018 року міститься відповідь на поставлене питання:
«Ми пропонуємо замість війни юрисдикцій — мирне співіснування, співпрацю і співслужіння».
І цей посил, мені здається, актуальний до сьогодні, і його можна брати за дороговказ.
Коли почалася війна, в перші дні, коли ми організовували перші молитви в Софії Київській, і в мене була можливість через медіа звертатися до УПЦ, посил був таким: «Засудіть агресора і давайте разом молитися і боротися. Приходьте! Всі юрисдикційні і організаційні питання будемо вирішувати потім». На жаль, на заклик відгукнувся лише один диякон – отець Микола Лисенко, який приїхав помолитися разом і співав під склепіннями Святої Софії Київської «Боже, великий єдиний, нам Україну храни…».
Але до чого я все це веду? До того, що саме богословська концепція ексклюзивізму є найбільшою перепоною на шляху до єдності українського Православ’я.
Неможливо досягти єдності з людьми, які вважають тільки себе єдиною церквою. Єдиною можливою церквою, єдиною благодатною церквою, єдиною канонічною церквою.
Ніякий діалог з позиції ексклюзивізму неможливий. І це непереборна проблема.
Але в який бік рухатися?
Минулого року я прочитав дуже хорошу свіжу книжку православного французького богослова Антуана Аржаковського «Нарис з екуменічної метафізики». Якщо коротко, то там пропозиція: подивитися ширше, ніж міжюрисдикційні, міжконфесійні, міжрелігійні діалоги. Давайте подивимося на слово «ейкумена», а значить і «екумінізм», з його базового значення. Це весь цивілізований світ або, навіть, весь Всесвіт.
І, можливо, тоді, коли ми говоримо про Вселенську церкву, це не тільки про церкву цивілізованого світу людей, а це відносини з людьми взагалі, тобто про людство в цілому. І, можливо, це навіть про Всесвіт в цілому, про турботу і молитву за всім Божим творінням. Це про виклики сьогодення, які дійсно потребують нашого християнського бачення і літургії в реальному Вселенському всесвітньому масштабі.