Священник Сергій Баршай, Софійське братство
Днями на ток-шоу «Новий відлік», що виходить на каналі Суспільне, обговорювалися можливі наслідки для Української Православної Церкви після вступу в дію Закону про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, пов’язаних із росією. Представник від УПЦ – голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент Вечеря – уже вкотре переконував, що «жодних впливів з будь-якої країни, з будь-якої іншої релігійної організації, яка зареєстрована в іншій країні, на Українську Православну Церкву не існує. Тому що Українська Православна Церква вже кілька десятиліть є самостійною, самоврядною у своєму управлінні. А після тих змін, які відбулися на Соборі УПЦ в 2022 році, всі можливості для маніпуляції на цю тему взагалі не мають ніякого підґрунтя. …було сказано офіційно, що митрополит Онуфрій не є членом синоду РПЦ. Що відбувається в документах РПЦ мене не стосується і я не маю компетенції їх коментувати. Це прописано в установчих документах Української православної церкви».
У той же час владика не розуміє, чому ДЕСС не ініціює аналогічну перевірку українських мусульман, протестантів чи іудеїв, які мають зв’язки в РФ, а тим більше структур ПЦУ. На необхідності перевірки останньої митрополит наголошував особливо, адже в них існує аж ціла єпархія на території Росії, два архієреї ПЦУ не так давно самі заявляли про наявність у них російських паспортів, а ще два архієреї ПЦУ (колишні клірики УПЦ) і до сьогодні є на офіційному сайті московської патріархії саме в якості ієрархів РПЦ.
Натомість владика вважає, що в рішеннях Собору 2022 р. та в оновленому Статуті, ухваленому на тому ж Соборі, усе достатньо прописано, щоб зрозуміти, що УПЦ є повністю незалежною структурою. І писати ще якісь додаткові листи про вихід у першу чергу Предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія зі складу певних структур РПЦ уже просто немає потреби. На запитання ж, чому на офіційному інтернет-ресурсі УПЦ не опубліковано її Статут, він відповів, що цього не зроблено через те, що на сьогодні цей сайт є… заблокованим (!!! – С.Б.).
Хотілося би приємно здивувати Голову інформаційно-просвітницького відділу, але офіційний сайт УПЦ без проблем відкривається через основні браузери, так що причина, чому митрополит вважає його заблокованим не зовсім зрозуміла. Тим більше, що на ньому регулярно з’являються свіжі новини. Чи може сайт блокується лише при спробі виставити на ньому саме Статут УПЦ? А може владика просто не знає як сказати в студії, що на публікацію Статуту на сайті просто немає благословення «згори»?
Також скоріш за все головний спікер УПЦ і сам не розуміє, чому його керівництво не виконує таку просту, хоч і достатньо логічну вимогу влади: просто відповідними листами засвідчити факт повного виходу Української Православної Церкви з усіх структур РПЦ, позбавивши таким чином Церкву від купи проблем. Не розуміє, а тому і змушений викручуватися в ефірах наскільки це можливо, порівнюючи нинішню ситуацію в УПЦ з ситуаціями в інших релігійних структурах.
Ще дуже хочеться сподіватись на те, що владика Климент добре розуміє, що подібна вимога (написати Предстоятелю УПЦ на адресу московської патріархії листи про вихід українських архієреїв зі складу єпископату та Синоду РПЦ, а також Предстоятелям Помісних церков про повну незалежність УПЦ) сьогодні виходить не лише від держорганів. Найголовніше – цього чекає і прагне практично вся повнота Української Православної Церкви: єпископи, священики, чернецтво, миряни. Владика добре підмітив, що вірні УПЦ не завезені в Україну звідкілясь, вони тут народилися. До цього можна добавити, що, як і в цілому серед громадян України, лише мізерний відсоток із них навчався або працював у росії (що саме по собі не є чимось апріорно поганим) і ніхто з них не бажає переїжджати туди жити (а хто бажав – той уже давно це зробив).
Абсолютна більшість вірних УПЦ (лише за одиничними прикрими винятками) – це повноцінні громадяни України. Ніякої ірраціональної любові до сусіда-вбивці чи якогось практичного інтересу до нього (крім, знову ж таки, прикрих винятків) у них немає. А російським дьогтем їх вимазували і продовжують вимазувати саме церковні керманичі, які до 2022-го року взагалі говорили про війну в Україні, як про громадянську, не називали росію агресором, натомість регулярно їздили туди з будь-якого приводу.
Владика Климент робить вигляд, що не розуміє, чому саме УПЦ обрали для розгляду на предмет зв’язків із Росією у той час, як інші релігійні структури таких мають не менше. Тут уже навіть не хочеться згадувати про факти шпигунства або колаборації кліриків УПЦ на користь країни-агресора або раптової появи її єпископів на території росії. Невже цього мало для перевірки? Тим більш, якщо ці факти майже ніколи не отримували адекватної реакції від священноначалля.
Проте хочеться нагадати, що навіть сьогодні серед парафій і монастирів УПЦ є такі, де за богослужінням поминають московського патріарха Кирила – і не лише десь на Харківщині, а навіть у Києві. І більше вражає не те, що такі випадки існують, а те, що з таким явищем ніяк не бореться керівництво Церкви – у першу чергу в Києві. Про сумновідомих митрополитів, які заради поминання путінського патріарха ідуть навіть на нищення єпархії, на жаль колись довіреної їм в управління, вже не хочеться і писати.
І це все (у першу чергу «недовід’єднаність» УПЦ від РПЦ), нагадаю, сьогодні непокоїть у першу чергу самих вірних УПЦ. Адже вони вважають себе повноцінними громадянами України і хочуть вважати себе членами УКРАЇНСЬКОЇ (в повному розумінні цього слова) Церкви. З Церквою країни-агресора вони не хочуть мати нічого спільного і в першу чергу обурені нинішньою поведінкою керівництва УПЦ, яка виражається в половинчастих діях по унормуванню нинішнього статусу Церкви або взагалі в їх відсутності.