Його Блаженству, Блаженнійшому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України, від настоятеля храму-комплексу «Всіх святих Чернігівських» м. Чернігова протоієрея Петра Казновецького
Звернення
Ваше Блаженство, з великою повагою звертаємось до Вас. Моя пастирська совість та численні постійні звернення членів громади, все це в цілому не дозволяє нам стояти осторонь та поділяти антихристиянські дії лідерів РПЦ, яка на сьогоднішній день попри канонам Церкви є державною, заполітизованою, ідеологічною структурою, агресивно налаштованих щодо України російських політиків на чолі з предтечею антихриста Путіним. Понад болючий факт – РПЦ визнало повномасштабну війну та знищення наших міст та селищ, де проживає мирне населення та діти – «священною».
Свідомо не приймаючи до уваги, що загарбницька війна згідно Священного Писання, вчення святих отців є найстрашнішим гріхом і прирівнюється до боговбивства. Ми постійно не тільки чуємо, а й дізнаємося з розмов, хто був повернений з полону, шляхом обміну, про вкрай жорстоке ставлення до них. Подібних аналогів знущання навіть не було в гітлерівських концтаборах: жорстоке побиття, примушення цілий день стояти в одному положенні, голод, нацьковування собак, що виривали шматки тіла, перебиття ніг, згвалтування хлопців та інше.
Не те що прикро, а дуже болісно, що з боку патріарха Кирила або його архієреїв немає жодного звернення, не говорячи про засудження, щоб гуманно, по-християнськи ставитись до полонених. Отож, за кожною промовою патріарха чути агресивні та схвалюючи заклики продовжувати війну до переможного кінця, тобто вбивати і знищувати наш народ і нашу рідну землю. Цинічно здійснюється «освячення» зброї масового знищення, погрозливе примушення священників РПЦ молитися «за перемогу російської зброї» перед святим престолом. А за невиконання такого антихристиянського «благословіння» – зняття сану без будь-якого церковного суду. Дійшло до того, що святих Божих роблять причетними до цього страшного беззаконня. Преподобний Серафим Саровський, який повторював усім, що треба «стяжати мирний дух», патріархом був проголошений: «покровителем ядерної зброї».
Адже ж все це та інше дозволяє нам констатувати, що в свій час передбачали святитель Феофан Затворник, святитель Ігнатій Брянчанинов та інші, що «тайна беззаконня знайде собі комфортне місце у самій Церкві», залишиться лише одна – «зовнішня видимість, без суті діла, а всередині – пустота», тобто для Самого ж Господа нашого Ісуса Христа – Глави Церкви, Євангелія, християнської проповіді любові не знайдеться там місця. Це вже бачать і про це з тривогою заговорили священники РПЦ. Патріарх Кирил неофіційно, зате своїми практичними діями скасував одну з суттєвих істин Церкви, а саме, принцип Соборності. Наразі чого має повну владу на голос усіх ієрархів та народу Божого, а амбіції однієї людини, котра готова негайно розправитися з тим, хто не погоджується з її думкою – нова форма папського абсолютизму, а то мабуть і гірше. Постійно з уст патріарха зриваються все нові і нові єресі та злочини проти збереження та захисту вищої цінності, якою є людське життя, а напроти; заохочувати воювати, а тим хто загине за «святу справу» не вдаючись, щодо віросповідання чи то мусульмани-радикали, чи шаманісти або язичники-буряти – гарантувати Царство Небесне.
Щодо канонічної єдності, то вона вже фактично і реально порушена самими лідерами РПЦ, які цю війну «благословили» та активно підтримують явний геноцид українського православного народу. Окрім того, ніхто до цих пір з ієрархів РПЦ не наважився виступити за припинення цієї страшної війни, яка може викликати апокаліптичні наслідки. Хіба варто говорити про збереження єдності, не роблячи зі свого боку жодного міліметрового кроку, щоб засудити цей демонічний злочин. Апостол Павел про таких ціників і лицемірів каже словами пророка Давида: «Гортань їхня – відкритий гроб, язиком своїм обманюють, Уста їх повні лихослівʼя і гіркоти. Ноги їхні швидкі на пролиття крові, руїна і пагуба на дорогах їхніх; Вони не знають шляху миру. Нема страху Божого перед очима їхніми» (Рим. 3 ст. 13-18.).
Доцільно згадати постанови: IV Вселенського Собору правило 17; VI – Вселенського Собору правило 38, а також варто прийняти до уваги апофему патріарха Фотія: «Прийнято, що права, стосовно церковних справ, в особливості щодо справ приходів, повинні згоджуватися з політичними та адміністративними змінами».
І тому, як пастир, і Ваша паства висловлюємо свою біль та острах – опинитися в причетності до цього зла і беззаконня, що чиниться над нашим народом, змовчуючи і залишаючись байдужим до всього, що відбувається. У даній трагічній ситуації; пасивної позиції, або перечікування чи сподівання на чудо не може бути мови, тут варто згадати святителя Ігнатія Брянчанинова: «Сверхупование на Бога- грех есть».
Очевидний факт, належності нашої Церкви до РПЦ зафіксовано в статуті РПЦ, де чітко прописано, що УПЦ є одним із підрозділів РПЦ і підтвердження тому викладено на сайті московської патріархії. Існуючий факт є значною проблемою стосовно нашої Церкви, що викликає негативну реакцію у суспільстві, особливо у час жорстоких терористичних дій з боку росії. Така реакція суспільства є зазвичай соціально-психологічно-природньою. Яку часто використовували окремі антицерковні деструктивні кола, що доказала історична реальність – необхідності створення Помісних Церков. Безперечно, Церква є однією з складових держави і суспільства, що на відміну від нашої Української Православної Церкви, активно втілює РПЦ у своїй діяльності, тільки в негативно-аномальному контексті.
Ми просимо Ваше Блаженство зрозуміти наш біль і крик душі щодо подальшої долі нашої Церкви, тому звертаємось до Вас — мудрого і доброго Архіпастиря, зробити доленосний крок: вийти в канонічному порядку зі складу Священного синоду та статуту РПЦ, де розглядається наша Українська Православна Церква як складова московської патріархії, до якого занесені усі єпископи нашої Української Православної Церкви.
Ваше Блаженство! «Хай зміцнює Вас Господь могутністю сили Своєї!»
Настоятель храму-комплексу «Всіх святих Чернігівських»,
протоієрей Петро Казновецький
Джерело: facebook.com
