Джерело: Нова Європа
Виступаючи в жанрі стендап-коміка на молитовному сніданку у Вашингтоні, президент США видав чергову порцію своїх месіанських претензій.
Сосиски від месії
Півторагодинна промова Дональда Трампа «про все на світі» стала центральною подією 74-го щорічного Національного молитовного сніданку, що відбувся 5 лютого у вашингтонському готелі Hilton. В одному з найбільших залів американської столиці за столами з частуванням зібралося близько трьох тисяч гостей. Подавали сосиски та тортилью. А склад гостей досить ретельно відбирали організатори з абсолютно лояльної Трампу структури The Fellowship Foundation.
Кілька років тому ФБР встановило факт використання цієї структури та самого молитовного сніданку кремлівською агенткою Марією Бутіною з метою налагодження неформальних зв’язків між російськими політиками та адміністрацією Трампа. Побічно цей факт визнавало і російське державне агентство ТАСС. Аж до 2025 року, попри війну та санкції, у перший четвер лютого (коли традиційно проводиться молитовний сніданок) у «Хилтоні» висаджувався досить представницький російський десант. Ситуація почала змінюватися лише цього року не без участі українського лобі у Вашингтоні. Але про це — трохи нижче.
Початково ідея Національного молитовного сніданку мала антивоєнний підтекст. На початку 1942 року, коли США вже глибоко втягнулися у Другу світову війну, група конгресменів домовилася збиратися на спільну молитву щочетверга. Поступово до цього руху долучилися пастори, громадські активісти, діячі культури. В умовах загострення холодної війни у 1953 році президент Дуайт Ейзенхауер провів перший Національний молитовний сніданок із метою «духовного оновлення Америки» задля ефективнішого протистояння глобальній загрозі комунізму.
Першими духовними опікунами заходу стали впливовий баптистський проповідник Біллі Ґрем і методистський пастор Абрахам Верейде. Сценарій сніданку десятиліттями майже не змінюється: не надто обтяжливі спільні молитви, трохи співу, легкий сніданок, але головне – виступи політиків і харизматичних лідерів. Почесними співголовами заходу цього року були сенатори Кірстен Джиллібранд (демократка) та Роджер Маршалл (республіканець).
Публіка, що складалася переважно з представників близьких до Трампа харизматичних християнських груп та іноземних гостей, надзвичайно захоплено аплодувала президентові, жваво реагуючи навіть на найбезглуздіші жарти з його вуст.
Представники більш поміркованих конфесій – таких як католики, лютерани чи баптисти, яких Трамп вважає ліберальними «лівими», – майже не були представлені на заході.
Судячи з моніторів, до яких Трамп іноді звертався, у нього була заздалегідь підготовлена промова, але здебільшого він імпровізував. Сніданок розпочався о 7-й ранку, і господар Білого дому, який поділився, що прокинувся того дня о 4-й, почав із жарту про те, що не хотів іти до «Хилтона», але йому «не вистачило сміливості» відмовитися.
Його плани перебудови світу настільки масштабні та радикальні, що «потрібна вся можлива допомога» (при цьому Трамп тицьнув пальцем у небо, викликавши регіт зали побожних християн). Президент США переконаний, що релігія знову набирає популярності в усьому світі – секуляризація Нового часу завершилася.
«Я, напевно, потраплю до раю»
Головним мемом виступу стало самопроголошення Трампа – від імені Бога – щодо того, що він, Дональд Джон, потрапить до раю. Заява прозвучала особливо пікантно на тлі публікації скандальних файлів Епштейна, в яких ім’я Трампа згадується близько 38 тисяч разів (включно з відомостями про зґвалтування неповнолітньої). Але зал, наелектризований, мов молодіжне зібрання п’ятидесятників, слухав із захопленням.
«Я справді вважаю, що, ймовірно, потраплю туди <до раю>… Я зробив багато добра для ідеальних людей», – самовпевнено заявляв Трамп. Своєю головною заслугою перед Богом він вважає виконання заповіді «Блаженні миротворці» (у РФ за цитування цієї заповіді в контексті «СВО» порушують кримінальні справи).
Наділяючи себе атрибутами месії, Трамп дещо «відредагував» Христову заповідь: «Миротворці важливі, але миру можна досягти лише силою. Якщо у вас немає сили, миру досягти важко, а в нас сила є».
Про специфіку такого розуміння миру свідчив значок винищувача на лацкані піджака Трампа. Господар Білого дому повторив свою звичну мантру про «вісім воєн», щоправда, зміг назвати лише п’ять: Камбоджа і Таїланд, Косово і Сербія (??), Пакистан і Індія, Ізраїль і Іран, Вірменія і Азербайджан.
Він примудрився приписати собі в заслугу навіть російсько-українську війну, адже без нього, Трампа, вона стала б «ядерною». А раз не стала – значить, «не все так погано».
Усе більше розпалюючи себе й зал, Трамп впадав в екзальтацію, по черзі згадуючи різні точки світу. Завдяки «крадіжці» Мадуро у Венесуели, як виявляється, США отримали контроль над 68% світових запасів нафти: «У нас усе йде дуже добре, це була приголомшлива операція!»
Своїм планам щодо захоплення Ґренландії він надав нове пояснення – навряд чи переконливіше за попередні: «Вони володіють великим шматком льоду… Найбільшим шматком льоду у світі». Захопивши його, Америка нібито назавжди забезпечить себе прісною водою – якої, втім, їй і зараз цілком вистачає.
Уявні успіхи, які Трамп у нескінченному самолюбуванні приписує собі, переконують його в особливому Божому благословенні – прямо за Кальвіном: земний успіх є знаком згори. Як зазначала «Новая-Европа», релігія Трампа співзвучна явищу, яке релігієзнавці називають диспенсаціоналізмом (від лат. dispensare – «розподіляти»). Це віра в те, що Бог начебто «розподіляє» Свої повноваження з управління світом між обраними Ним людьми, наділеними видимими ознаками Його прихильності – багатством, успіхом, політичною владою, бажано – необмеженою.
У цій оптиці руками Трампа Бог зупиняє всі війни, передає Своєму обраному народові (американському) всю нафту світу та гарантує кожному представникові цього народу безтурботне щасливе життя – і на землі, і на небі. Усі ознаки обраності наявні, бракує лише одного: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке знання, і маю всю віру, так що й гори переставляю, а любові не маю, – я ніщо»
(1 Кор. 13:2).
Саме заповідь любові – перша в Євангелії. Але Трамп не допускає такої «слабкості» щодо своїх головних ворогів – демократів, і особливо свого попередника Джо Байдена, між іншим, «брата у Христі», побожного католика. Просто на молитовному сніданку Трамп виливав жовч на Байдена, називаючи його «психом», «недоумком», який навіть не розумів, що є президентом.
«Я мав перемогти. Мені це було потрібно для мого его. Інакше его мучило б мене до кінця життя», – відверто зізнавався Трамп у дусі того самого диспенсаціоналізму. Адже його его – божественне, а у демократів і Байдена взагалі жодного его немає!
Характерно, що, повернувшись із молитовного сніданку, президент США розмістив у мережі Truth Social огидний расистський відеоролик із Бараком і Мішель Обамами в образах чорних мавп. За кілька годин контент, який у більшості країн світу тягнув би на кримінальну статтю, було видалено, але вибачатися Трамп відмовився. Месії «все можна»?
Зникаючий російський слід
Одна з головних інтриг нинішнього молитовного сніданку: чи брала в ньому участь російська делегація? «Новій-Європі» вдалося достовірно підтвердити присутність на заході одного громадянина Росії – голови Всесвітнього союзу старообрядців Леоніда Севастьянова, який регулярно приїздить на сніданок до Вашингтона з 2020 року.
Аж до минулого року, попри підтримку лідерами офіційних російських протестантів «СВО», вони також приїздили на молитовний сніданок і навіть давали антиукраїнські коментарі американській пресі. Цю недобру традицію перервали власне українські учасники, які торік влаштували пікетування «Хилтона», звернувши увагу організаторів сніданку на «людожерську» позицію прибулих до Вашингтона російських представників.
Особливе обурення українців викликала присутність старшого єпископа Російського об’єднаного союзу християн віри євангельської та члена Ради при президентові РФ із взаємодії з релігійними об’єднаннями Сергія Ряховського. На початку минулого року, якраз перед поїздкою на молитовний сніданок, Ряховський виступив на круглому столі «Духовний фронт Росії» у Держдумі РФ, де заявив, що велика кількість пасторів з його союзу перебувають у зоні бойових дій і всіляко підтримують ЗС РФ.
Цього року українська делегація стала, мабуть, найчисленнішою серед закордонних на молитовному сніданку, тоді як російські учасники на чолі з адвентистським пастором Олегом Гончаровим – також прихильником «СВО» і членом президентської Ради – обмежилися фото біля будівлі посольства РФ у Вашингтоні разом із послом Олександром Дарчієвим.
Жодних фото чи повідомлень про їхню присутність на заході в «Хилтоні» оприлюднено не було. Леонід Севастьянов стверджує, що не бачив у залі, де проходив сніданок, інших російських представників. Водночас на грудях Олега Гончарова та ще трьох осіб на фото, зробленому в посольстві, красуються автентичні бейджі молитовного сніданку. Зареєструвалися, але не прийшли? Чи максимальний рівень доступу до Трампа для представників «патріотичного» протестантського істеблішменту з Росії тепер – просто постояти біля будівлі, де виступає президент США?
Релігійна свобода в тіні «месії»
Національний молитовний сніданок є центральною подією великого тижня релігійної свободи, що проводиться у Вашингтоні на початку лютого. У його межах, зокрема в тому ж «Хилтоні», з 2 по 4 лютого відбувся представницький IRF Summit – саміт міжнародної релігійної свободи, спонсорами якого стали визнані в РФ «небажаними» National Endowment for Democracy (NED) та Meta.
Саміт зібрав кілька сотень релігійних лідерів, які представляли близько 30 релігійних традицій, правозахисників, науковців і журналістів. До них із вітальним словом звернувся віцепрезидент США Джей Ді Венс. У бравурному трампівському стилі він запевнив, що Білий дім очолює боротьбу з релігійними переслідуваннями у світі, водночас наголосивши, що християнство й надалі залишається «найбільш переслідуваною» релігією.
Роль РПЦ у розпалюванні російсько-української війни обговорювалася під час панельної дискусії саміту, яку, серед інших, вели два експерти російського походження – протоієрей Андрій Кордочкін і Сергій Чапнін, колишній відповідальний редактор офіційного «Журналу Московської патріархії», що емігрував до США.
Більшість учасників дискусії, яка (ймовірно, з міркувань безпеки) не була зазначена в офіційній програмі саміту, представляли Україну. Серед них – професор-архімандрит Кирил Говорун, визнаний у РФ «іноагентом» і «позбавлений сану» в РПЦ, а також професор Віктор Єленський, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
Він закликав присутніх припинити розглядати РПЦ як релігійну організацію: «Коли релігійна структура виправдовує геноцид, вона перестає бути Церквою – вона стає ідеологічним конвоєм і частиною репресивної машини. Коли ця структура благословляє ракети, що летять не лише в житлові будинки, а й по електростанціях, котельнях, об’єктах, від яких залежить життя цілих міст, коли через це діти засинають у холодних квартирах, лікарні залишаються без світла, а люди взимку змушені виживати без тепла, – вона стає частиною механізму вбивства».
Російське лобі в оточенні Трампа докладає значних зусиль, спекулюючи на темі «дискримінації» структур Московського патріархату в Україні, намагаючись хоча б частково виправдати цим дії РФ проти України. Водночас ці структури, попри свою політичну нелояльність, продовжують діяти в Україні, тоді як на окупованих РФ територіях «релігійну свободу випалено дотла»: якщо ти не належиш до структури, що присягнула Кремлю, ти автоматично стаєш мішенню.
Зі свого боку о. Андрій Кордочкін засвідчив, що внутрішній спротив у РПЦ існує, але за вірність Євангелію її клірики та миряни змушені платити вигнанням, стаючи жертвами репресій.
Саміт, що проходив ніби в тіні трампівського молитовного сніданку, підбив насправді вкрай невтішні підсумки першого року «месіанської» адміністрації у сфері боротьби за релігійну свободу. На щастя, Трамп не виконав своєї обіцянки розпустити двопартійну Комісію з міжнародної релігійної свободи, і вона зафіксувала, що кількість країн, де відсутня релігійна свобода, за рік зросла з 27 до 40.
Співголова правозахисної організації Freedom House Анна Боаджян закликала Білий дім скасувати «замороження фінансування» інституцій, які захищають релігійну свободу. Вона з ностальгією згадала активну діяльність комісії та спеціального посла з питань свободи совісті Сема Браунбека, який працював за першого президентства Трампа, а нині очолює саміт.
Парадоксальним чином друге президентство Трампа нищить багато позитивних плодів, що визрівали під час його першої каденції, а азарт «боротьби з інститутами» призводить до того, що разом із водою виплескують і немовля.