Священник Сергій Баршай, УПЦ, Софійське братство
Коли дізнаєшся про вигнання чергової парафіяльної або чернечої громади з храму чи монастиря, звичайно, стає сумно. От тепер настала така неприємна черга і для насельниць Свято-Миколаївської Крупицької обителі (поблизу Батурина), адже частина його споруд відноситься до Національного заповідника «Гетьманська столиця». Дуже хотілося б, щоб усе владналося якнайкраще, тим більше зовсім незрозуміло, як Заповідник планує використати звільнені від монахинь споруди. Адже обитель знаходиться за кілька кілометрів від Батурина у важкодоступному селі Вербівка.
Але ми зараз про інше. Як би хотілося, щоб це був фотошоп або ще якийсь ШІ, але ж невблаганний інтернет кілька разів підтверджує одну неприємну деталь – на монастирських воротах до сих пір красувалася така от табличка, яка іде і всупереч здоровому глузду, і всупереч офіційним заявам керівництва УПЦ. Про одинадцятий рік війни з тією ж Москвою, чотири з яких повномасштабні, уже годі й говорити.
Так, у 90-ті, нульові та десяті, на превеликий жаль і сором, подібних табличок на храмах і монастирях УПЦ (що по мові, що по самовизначенню «Московский Патриархат» або «Русская Православная Церковь») вистачало в усіх регіонах, навіть на Заході. Про нині окуповані Крим чи Донбас годі й говорити – там рідко який храм чи монастир був без подібної вивіски. Що, до речі, повністю спростовувало тодішні заяви церковного керівництва про буцімто повну незалежність від тієї ж Москви.
Зрозуміло, що єпархіальний архієрей, навіть і в таких питаннях, може натиснути далеко не на кожен монастир своєї єпархії, особливо жіночий. Як добре зрозуміло і те, що подібна «візитівка» – то вираження внутрішнього бачення принаймні місцевої ігумені – так би мовити, обмовка по Фрейду. Але ж сьогодні вже навіть не нульові. І Крупицький монастир не десь на сході чи півдні, де, на жаль, подібне рідко в кого викликало обурення. Це – прифронтова Чернігівщина, уже здавна полита українською кров’ю від тих же північних загарбників Батуринська земля. І нинішній керуючий місцевою єпархією (Ніжинською) нібито патріот – принаймні так він про себе не раз заявляв у різних телепрограмах. То чому ж на монастирі у ввіреній йому єпархії висить така потворна штука? Невже такий авторитетний архіпастир, який несе послух аж цілого спікера Церкви, не знайшов слів переконати настоятельку прибрати таке ганьбище? Чи УПЦ тільки офіційно незалежна від РПЦ, а на практиці хто як собі хоче?
Подібні ж «дошки» не просто завдають шкоди конкретній релігійній громаді. Таблички типу Крупицької прямо виставляють Українську Православну Церкву як московський підрозділ, а, відповідно, як антиукраїнську, антихристиянську і вцілому брехливу структуру. Адже, якщо на воротах цього монастиря інформація неправдива (що це структурна одиниця Московського патріархату) – значить бреше і монастирське, і місцеве єпархіальне керівництво. А якщо там написано правду – значить, стверджуючи про повну незалежність УПЦ від МП, бреше керівництво самої Церкви.